ДИСТАНЦІЙНЕ   НАВЧАННЯ

ПЕДАГОГІЧНИХ   КАДРІВ

 
0 RSS-лента RSS-лента

Блог учителя зарубіжної літератури

Автор блога: Віталій Кривошея
Освітній простір як середовище формування та розвитку особистості.
Освітній простір як середовище формування та розвитку особистості.
ХХІ століття потребує від молодої людини уміння самостійно навчатися; вільно орієнтуватися у різноманітних потоках інформації та правильно оперувати нею; опановувати нові знання згідно з потребую суспільства і часу; розвивати власні здібності і таланти. Разом із тим, формування нового освітнього середовища має на меті створення своєрідної системи забезпечення можливостей для ефективного особистісного саморозвитку кожної дитини (навчання; творчого, інтелектуального та духовного потенціалу), що, своєю чергою, є показником його якості. Відтак для сучасної системи освіти характерне співіснування освітніх парадигм традиційного, особистісно зорієнтованого, розвивального навчання, кожна з яких має свої специфічні ознаки та властиві лише їй можливості саморозвитку. Проте стрижневим положенням в них є особлива увага до кожної особистості, забезпечення її розвитку та саморозвитку, підбір методів і засобів навчання та виховання, які б слугували підвищенню їх ефективності.
Таким чином, проблеми розвитку особистості у контексті «людина – навколишній світ» були закладені у працях Б. Ананьєва, Л.Виготського, В.Давидова, Г.Костюка, Н. Менчинської. Значний внесок у вивчення освітнього середовища як одного з чинників навчання та розвитку дітей пов’язано з дослідженнями С.Деребо, Т.Івашиної, Г.Ковальова, В.Лебедєвої, В.Орлова, В.Панова. Особливого значення набуває питання проектування та експертизи різних типів освітнього середовища у напрацюваннях І. Якиманської, В.Ясвіна тощо. Праці українських дослідників присвячені здебільшого аспектам удосконалення навчання та виховання дітей С. Максименко, створенню комфортних умов розвитку творчості В.Моляко, О.Кульчицька, створенню інтелектуального середовища М. Смульсон, творчого – освітньо – виховного середовища К.Приходченко, виховного середовища Т.Алексєєнко, Л.Новікова, особистісно орієнтованого виховного середовища І.Бех, етновиховного середовища школи О.Будник, Н.Лисенко, освітнього середовища професійної підготовки у вищій школі О.Ярощинська.
Сьогодні освіта, найчутливіший суспільний феномен, незаперечно виступає основою інтелектуального, духовного, соціального й економічного розвитку суспільства. Від якості освіти залежить, з якими знаннями, світоглядом і громадянським принципами увійде до інформаційного суспільства молоде покоління.
Визначення ролі освіти в цивілізованому вихованні особистості треба починати з аналізу її у контексті соціальних змін, які передбачають насамперед, зміну філософського осмислення життя, філософії освіти і у першу чергу освітньої парадигми як в Україні, так і в Європі. Формування нової освітньої парадигми детермінує у свою чергу, зміни в освітньому просторі, а в цих змінах матеріалізується філософія освіти. У сучасній літературі освітній процес визначається як сукупність матеріальних, духовних і емоційно – психологічних умов у яких триває навчально - виховний процес, і чинників, що сприяють або перешкоджають його ефективності. Зрозуміло, що освітній простір є ще й засобом не тільки формування ставлення до здобуття знань, але і виховання, формування культури особистості.
Розглядаючи співвідношення понять «простір» та «середовище» науковці згідні з тим, що вони є близькими, але не синонімічними поняттями. Простір по відношенню до середовища є конструктором вищого порядку, в якому може знаходиться декілька середовищ. Конструктор «середовище» відображає взаємозв’язок умов , що забезпечують розвиток людини. У цьому випадку передбачається присутність людини в середовищі, взаємовплив, взаємодія оточення з суб’єктом. Простір же може існувати без людини. Учені виділяють наступну ієрархію педагогічних конструкторів: освітній простір, освітнє середовище, навчальне середовище.
Так, Є. Скибицький і О. Артюшкін розглядають освітній простір, як поле потенційних можливостей, що дозволяє особистості задовольнити свої освітні потреби, вибрати в ньому індивідуальний маршрут для здобуття освіти на різних рівнях розвитку. В узагальненому вигляді під терміном «освітній простір» науковці розуміють безліч об’єктів, між якими встановлено відносини. Освітній простір організовано як сукупність освітніх систем, при чому кожній з них відводиться певне місце, обумовлене складовими і функціями самої освітньої системи та іншими факторами. [7].
К.Казакова стверджує, що освітній простір це поле, де здійснюється взаємодія освітніх середовищ. [5]. Останні роки «освітнє середовище», постійно перебуває у полі інтересів наукових досліджень. В. Ясвін під освітнім середовищем розуміє систему впливів й умов формування особистості за заданим зразком, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному і просторово – предметному оточенні. [9]. А.Хуторський розкриває поняття освітнє середовище у контексті особистісно – орієнтованої освіти, як характеристику зовнішнього змісту освіти, що містить у собі умови розвитку особистості. [8].
В.Козарєв, І. Шалаєв під освітнім середовищем розуміють сукупність установлених в освітньому процесі організаційно – педагогічних умов і факторів, а також міжособистісних відносин, що впливають на формування особистості із заданими якостями. [7]. Науковці визначили, що освітнє середовище становить сукупність матеріальних, просторово – предметних факторів, соціальних компонентів і міжособистісних відносин. Усі ці фактори взаємопов’язані, доповнюють, збагачують один одного та впливають на кожного суб’єкта освітнього середовища, тому під освітнім середовищем вони розуміють функціонування конкретної установи освіти.
Е.Белякова визначає поняття «освітнє середовище» як складну систему, що акумулює інтелектуальні, культурні, програмно – методичні, організацій та технічні ресурси і забезпечує формування особистості в її різноманітних проявах. При цьому управління освітнім середовищем опосередковано цільовими установками суспільства і суб’єктів освітнього процесу. [1].
Отже, аналізуючи вищесказане, ми можемо зробити висновки, що освітнє середовище визначається: як сукупність організаційно-педагогічних умов і факторів, система впливів і умов; як засіб навчання, що сприяє формуванню мотивації до саморозвитку, самоосвіти та є необхідним для професійного становлення майбутнього фахівця.
У широкому розумінні освітній простір можна уявляти як структуру з декількох взаємозалежних рівнів: до глобального рівня належить загальносвітові тенденції розвитку соціальних інститутів економіки, політики, освіти, а також культурних та інформаційно – комунікаційних систем; до регіонального – освітня політика, культура, система освіти, життєдіяльність відповідно до соціальних і національних норм, звичаїв, традицій, засобів живої комунікації; до локального – мікроклімат і мікрокультура навчального закладу, найближче оточення родина...Цивілізаційне виховання полягає у цілеспрямованій діяльності різних суб’єктів, що здійснюють різноманітні види виховного процесу. Цей вплив наділений на допомогу у формуванні таких якостей і рис особливості, які потрібні для засвоєння, відтворення та ретрансляції культурних і цивілізованих норм, цінностей, зразків поведінки, традицій тощо.
У вітчизняній енциклопедії освіти виокремлено базові типи освітнього середовища, які дозволяють навчати, розвивати, виховувати особистість: догматичне освітнє середовище (слугує розвитку своєрідної пасивності дитини); безтурботне освітнє середовище (забезпечує вільний розвиток); кар’єрне освітнє середовище (слугує розвиткові активності й залежності особистості); творче освітнє середовище (слугує вільному розвиткові активності дитини). [6, с. 855].
Натомість, на думку В. Ясвіна розвивальний ефект освітнього середовища забезпечується лише за умови певних можливостей саморозвитку кожного індивіда і включає низку компонентів. До них можна віднести:
- просторово – предметний компонент. Мета – забезпечення просторових умов та можливості їх зміни, керованість і відповідність із вимогами суб’єктів;
- соціальний компонент. Мета – створення комфортних умов співпраці, взаєморозуміння, взаємодопомоги суб’єктів освітнього процесу;
- психодидактичний компонент. Мета – забезпечення відповідності цілей навчання, змісту і методів особливостям розвитку дитини ( вікові, психологічні, фізіологічні).
Як бачимо, основною метою освіти та виховання у розвивальному освітньому середовищі виступає створення умов задля розвитку унікальної особистості, яка прагне максимальної самореалізації, відкрита для сприйняття нового, здатна робити вибір у нестандартних ситуаціях. З іншого боку, за умови такого спрямування освіти стає можливим удосконалення і розвиток не лише особистості, а й суспільних цінностей, соціальних інститутів і різних видів соціальної діяльності. Саме у розвивальному освітньому середовищі освіта виконуватиме своє призначення як засіб підтримання суспільної неперервності життя [2,с.30]
Так, у працях Дж. Дьюї, А. Маслоу, К. Роджерса обстоюються ідеї неповторності й унікальності кожної особистості, віри у позитивну і творчу природу людини, її соціальну спрямованість, що, своєю чергою, є умовою партнерства, співіснування людей. Освіта, на думку Дж. Дьюї, є частиною внутрішнього розвитку дитини, а, отже, ні сам розвиток, ані освіта не повинні ставити перед собою жодної цілі окрім самих себе – розвитку і освіти. Вчений стверджує, що розвиток – головна мета освіти, а тому пов’язує його із самовдосконаленням та самореалізацією особистості. За такого підходу необхідно створювати таке освітнє середовище, у якому дитина долучатиметься «до скарбниці спільної діяльності» у навчальному процесі; саморозкриття та вияву властивих їй унікальної і неповторної сутності; визначення напрямів і ресурсів особистого зростання [3].
Отже, сукупність знань, умінь та індивідуальних здібностей, освіченість особистості виступають пріоритетним засобом становлення духовних сил та інтелекту у освітньому середовищі. Зокрема, вплив розвивального освітнього середовища на повноцінний й гармонійний розвиток особистості є очевидним. Так, І. Якиманська розглядає процес освіти як засвоєння нової інформації особистості методом поєднання з власним досвідом й як наслідок подальшого її перетворення у індивідуальне знання. Проте вчена не розглядає освітнє середовище як умову чи засіб розв’язання певних завдань особистісно зорієнтованого навчання.
Означена проблема є доволі актуальною й тому, що результат навчання та виховання особистості, її розвитку не завжди відповідає нормам, вимогам часу, суспільства. З одного боку, здавалося б, особистість залежить від умов, у яких вона живе, діє та розвивається. Проте з іншого, - інтерес до пізнання навколишнього світу, мотивація покращити його виникає й розвивається тоді, коли оточення, яке навчає, виховує, наставляє, проявляє інтерес до життя та само актуалізації особистості. Саме тому важливо особливу увагу звертати на створення розвивального середовища, такого, що уможливить індивідуальний розвиток кожного.
Розглядаючи умови формування і становлення особистості під впливом освітнього середовища, можна виокремити основні завдання, а саме: створення сприятливих умов і можливостей для повноцінного розвитку кожної дитини; варіативність навчальних програм; оновлення змісту освіти; орієнтованість навчання і виховання особистості на духовний світ дитини; культуровідповідність освіти; адаптацію учнів до соціальних змін тощо. Заслуговує на увагу й проблема формування у дітей мотивів, що впливають на умови досягнення як особистого успіху, так і ефективність усього навчально-виховного процесу школи. Механізм реалізації освітніх траєкторій полягає у розробці для кожного учня проекту власного розвитку (з урахуванням індивідуальних рис, задатків); освітнього плану, що дозволятиме і передбачатиме індивідуальний розвиток кожного. Розвивальний освітній простір повинен передбачати проектування індивідуальних режимів життєдіяльності дитини з урахуванням її даних про здоров’я, психофізіологічні та вікові особливості, інтереси, нахили, уподобання, життєві плани. Так, на відміну від традиційної, освіта в умовах розвивального освітнього простору визнає за учнем пріоритет його індивідуальності, значущості як суб’єкта пізнання, його повного занурення у освітній простір, який, своєю чергою, буде спеціально організованим й налаштованим щодо розвитку кожного.
Розвиток особистості в умовах розвивального освітнього простору має власні пріоритети, одним із яких виступає повнота інтелектуального життя, духовна єдність, утвердження поваги, гідності, справедливості у взаєминах. З іншого боку, молоді необхідно надавати права і можливості вибору, створювати ситуації успіху та збагаченого освітнього простору. Іншими словами, сучасні навчальні заклади покликані формувати життєві концепції учнів, слугувати реалізації їх творчих планів та задумів, допомагати вибудовувати власну стратегію життя, яку ми розглядаємо як ідеальну, динамічну модель свідомої побудови і здійснення дитиною власного життя з урахуванням життєвої перспективи, що відображає ключові цілі особистості.
Так, послуговуючись створеними комфортними умовами, має змогу робити вибір власного способу, цілей, життя та шляхів їх досягнення, тобто розвиватись за індивідуальним графіком, за траєкторією власного бажання. Натомість правильний підхід до означеного процесу дозволяє вчасно скерувати, скоригувати вибір молодої людини ; надати потрібні не лише освітні послуги, а й допомогу у процесі саморозвитку та самореалізації.
Життєвий задум, наповнюючись змістом, переростає у життєву програму – сукупність певних дій, направлених на досягнення поставленої мети особистості. У процесі життєвого самовизначення виокремлюємо самопізнання, самовиховання і життєвий вибір, визначення яких також обумовлюється оточуючим освітнім простором. Отже, розвивальне освітнє середовище має слугувати не лише освіті та навчанню, а й вихованню особистості як суб’єкта власного життя і успіху, оволодіння нею життєвої компетентності.
Показниками освітнього середовища є його насиченість і структурованість, які базуються на принципах одно- та різноманітності, варіативності. А тому освітнє середовище ми розглядаємо як динамічне утворення, що являє собою сукупність його складових, системи управління освітою, умов та місця надання освітніх послуг, суб’єктів освіти. Основними аспектами, на яких варто зупинити увагу сьогодні щодо означеної проблеми, є створення спеціальних (загальнонаціональних, регіональних) програм в умовах нового освітнього середовища; окреслення стратегії прискорення, збагачення та індивідуалізації навчання; виокремлення принципів і методів ідентифікації обдарованості; вияв здібностей, властивостей та основних поведінкових характеристик особистості щодо її подальшого розвитку.
Таким чином, в епоху інформаційної насиченості, новітніх технологій, швидкоплинності процесів у всіх сферах життєдіяльності людини розв’язання проблем, пов’язаних з розвитком, широким використанням та реалізацією творчого потенціалу особистості потребує створення освітнього середовища, яке б слугувало ефективному її навчанню, розвитку, індивідуалізації та соціалізації. Загалом освітнє розвивальне середовище школи повинно бути спрямоване на створення умов, що забезпечують можливість соціалізації дитини у відповідності до віку, індивідуальних потреб, цінностей життя у людському суспільстві. До створення такого середовища висувається чимало вимог, воно має свої ознаки та специфіку. Відтак, основною рисою освітнього середовища є комфортні умови як для розвитку, так і саморозвитку усіх учасників педагогічного процесу; належні можливості для розкриття й удосконалення здібностей особистості школяра; прояву творчості, індивідуальності, унікальності; включення у різні види діяльності як важливої умови задоволення природної та соціальної потреби у розвитку задатків, нахилів і талантів.
295-річниця з дня народження Григорія Сковороди.
295-річниця з дня народження Григорія Сковороди.
Якщо в твоєму домі скарб заритий, а ти про те не знаєш, слово в слово, як би його і не бувало. Отож, пізнай самого себе, віднайти себе самого і знайти людину – це все одне означає.

Наркіс: розмова пізнай самого себе

У цих нібито і простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, усі люди від народження наділені різними здібностями. Коли людина відчуває у собі талант, вона дарує його людям, працює над удосконаленням своїх здібностей, примножує свій творчий здобуток новими перлинами.

Головне – це воля до вдосконалення, власного й суспільного. Це – бажання та вміння поділитися з іншими тим, чого у багатьох немає, але що може прикрасити і покращити буття.

Тільки в процесі чесної безкорисливої праці та розкритті своїх талантів людина по – справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона може повністю оцінити все те, прогресивне, що створило людство в ході розвитку, ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.

Головне – що творчість – це талант, примножений на щиру працю. А творча людина – наче той колос, що живиться силою землі й сонця, дарує людям хліб. Вона намагається жити так, щоб і праця давала їй задоволення і дозвілля було змістовним, захоплення цікавим.

Талант від Бога. Це має бути неодмінно. Так, якщо в мене при народженні немає вокальних даних, то видатним співаком я ніколи не стану. Я можу займатися співом, ходити у гурток, навчитися відчувати музику, врешті певною мірою навчити співати. Але це не буде той рівень, який мають видатні сучасні співаки країни. Плюс все це буде котувати багато нервових витрат. Або візьмемо простіше – плавання. На перший погляд здається, якщо плавати

щодня певну кількість годин, то і станеш відомим спортсменом. Але все це не так просто, одні відчувають себе у воді як риба, інші мають просто панічний страх перед водою і одразу тонуть.

Так, і в житті виходить, що скарб – це талант кожної людини, який дається їй при народженні, певна здатність до чогось. Я незнаю, що є тим важливим поштовхом, щоб талант людини запалав яскравою зіркою прикрасивши життя. Але, людина повинна сама відчувати в собі творчі здібності, захотіла б подарувати їх людям. Такі люди повинні усвідомити, що їм надана виняткова властивість радувати світ творами своєї душі і хисту.

Григорій Сковорода глибоко переконаний, що щастя кожної людини «всередині нас… хай ніхто не очікує щастя ні від високих наук, ні від почесних посад, ні від достатку» бо воно залежить від серця, «серце від світу, світ від знання, знання від Бога». Він глибоко переконаний, що людина народилася з задатками, треба їх тільки розпізнати в собі й реалізувати, тобто використати на практиці: стати ратаєм, тобто орачем, хліборобом, якщо любиш землю і розумієш її; шевцем – якщо любиш красиве взуття і вмієш моделювати його; кравцем – якщо подобається гарний одяг і ти бажаєш одягнути світ у найкращі свої моделі; вчителем – якщо любиш дітей і готовий усе життя вчитися, бо спочатку «довго сам учись, коли хочеш навчати інших». А ще ніколи – ніколи нічого не створиш словом, «коли те саме руйнуєш ділом». Це повинен зрозуміти кожен.

Письменник навчає не тільки творити красу, а й бачити її в своєму домі, той неоціненний скарб, «бо хто дома сліпий, той і в гостях нічого не помітить». Отже, бачити світ щасливим і себе в нім – це навчитись бачити й цінувати красу, самому творити її , «знайти себе в самому собі». Треба лишень пізнати себе – до чого хто народжений. Замислись друже, до чого ти маєш здібності? Як розберешся, що є твоє, то навіть складнощі в житті до душі будуть, а якщо

помилку зробиш – то і в достатку незадоволений будеш, шукатимеш – де втратив себе, де загубив своє покликання …

Щастя твоє – усередині тебе є.

Бувай! Шукай себе!
Виховна робота
Тема уроку: «Моя Батьківщина – Україна»
Епіграф уроку:
Є багато країн на землі,
В них озера, річки і долини,
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди Батьківщина!
М. Петров

Мета: поглибити знання учнів про Україну, формувати почуття належності до своєї країни, до історії та традицій, розвивати критичне мислення, вміння одержувати та аналізувати інформацію, порівнювати, робити висновки, збагачувати мовлення, виховувати любов до рідного краю, дбайливе ставлення до рідної землі.
Обладнання: карта України, плакат «Державні символи України» (герб, гімн, прапор), тексти віршів та прислів’їв про Україну, на столі вишитий український рушник, хліб – сіль, букет із кетягів червоної калини і колосся. Мультимедійна дошка, ноутбук.
Тип уроку: урок – подорож з використанням ігрових моментів та інтерактивних форм навчання.
Хід уроку

І. Оголошення теми, мети і завдань уроку. (На початку заходу на екрані демонструється відеосюжет про Україну та красиві краєвиди країни, лунають українські пісні.)

І. Вступне слово вчителя.

У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
М. Чернявський

Доброго дня всім присутнім! Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним щемом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство; ту маленьку Батьківщину, де живуть її рідні люди. І якщо скласти маленькі Батьківщини кожного з нас – перед очима з’явиться наша велика держава Україна.
Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і мудрими талановитими людьми. Це велика європейська держава.
Україна – це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність. Це його славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Устим Кармалюк та багато інших, які віддали своє життя за щастя народу. Це й такі відомі всьому світові діячі української культури, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Довженко, Марія Заньковецька, Микола Лисенко.
Ми – свідки історії України. Нині країна переживає надскладний етап становлення державності. На долю нашого покоління випала війна. Кожному українцю доводиться робити свій громадянський вибір, від якого залежить доля України. Анексія Криму, псевдореферендуми в Донецькій та Луганській областях, сотні невідомих, похованих під номерами. Це далеко не всі страхіття, які випали на долю українського народу. Але ми зуміємо вистояти та врятувати своє майбутнє, адже сьогодні наші земляки проявляють відчайдушну відвагу та єдність, витримку й милосердя. Тисячі волонтерів, ризикуючи власним життям, доправляють у зону АТО необхідні продукти та речі. Ми захистимо свою землю, ми переможемо! Ми – патріоти, які вимірюють своє право своїм обов’язком.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Сьогодні наш урок присвячений рідній Батьківщині. Він незвичайний, бо передбачає, що ми здійснимо цікаву історичну подорож. Ми поговоримо про чарівну, багату, щедру, співочу, сповнену краси землю, прекраснішої від якої немає у світі. Ми помандруємо просторами нашої України і відчуємо, що ми справжні українці.

Вправа «Відкритий мікрофон» «Моя Україна – це…» - вчитель пропонує учням продовжити вислів, що для них означає їх країна, де вони живуть (свої відповіді учні демонструють з мікрофоном в руках та під демонстрацію слайдів про Україну).

Робота в групах. Складання асоціативного грона.
Вчитель ділить клас на три групи і кожній групі дає завдання скласти тематичну «павутинку» до слова «Батьківщина», «Рідний край», «Україна». Учні представляють свої варіанти.


(Найкраща, найрідніша, наймиліша, найсвітліша, найчарівніша.)



(Демократична, незалежна, правова, соборна, вільна.)



(Батьківська хата, колискова, криниця, школа, друзі)


Підведення підсумків. Таким чином, для кожного громадянина нашої країни Україна асоціюється з різними поняттями: рідний край, Київ, домівка, школа, Батьківщина, земля, Україна, ліси, річка, гори, моря, Дніпро, любов, дружба, природа тощо.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу.

І. Станція «Географічна»
Інформаційне повідомлення вчителя. Україна – одна з найбільших європейських держав. Її площа майже 604 тис. км 2 . На території України проживає понад 110 національностей. Чисельність населення становить близько 43 млн. осіб. До складу України входить 24 області. Україна межує із 7 країнами: Білоруссю, Росією, Молдовою, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією. Найвища гора України – Говерла, висота Говерли складає 2061 м. Теренами України протікає близько 70 тис. річок. Найбільші з них – Дніпро, Дунай, Дністер Південний Буг, Сіверський Донець. Україну омивають лише 2 моря: Чорне та Азовське. Найвідоміші озера: Світязь, Синевир, Ялпуг. У межах України налічується близько 45 тисяч видів. Для видобування корисних копалин із надр землі в Україні будують тільки шахти
(Пізнавальна бесіда супроводжується демонстрацією на карті)

«Чи знаєте ви географічні факти?» - учні - дослідники географії читають свої повідомлення про цікаві географічні факти, які підготували вдома, презентують їх біля дошки на карті.
І учень. Найбільша гірська система в Україні – Українські Карпати, які є частиною східних Карпат. Підносяться вони на заході у межах Закарпатської, Львівської, Івано – Франківської та Чернівецької областей, і протягається смугою завдовжки понад 270 км і завширшки 100 – 110 км. Українські Карпати – середньовічні гори, їхня пересічна висота 100м.
Найвища гора України – Говерла в Українських Карпатах в Полонино – Чорногорському масиві, в межах Закарпатської області, її висота 2061 м. над рівнем моря.
ІІ учень. Найбільше море, що омиває Україну, є Чорне море, яке має площу близько 420 тис. кв. км. Північна частина моря, яка омиває береги України, внаслідок невеликих глибин ( 80 – 120 м) та отримання у літній період теплих річкових вод краще прогрівається, а тому північне узбережжя моря найбільш заселене. У Чорне море впадають річки Дунай, Дніпро Дністер, Південний Буг. Найбільша затока поблизу берегів України – Таганрозька. Довжина її 150 км ширина біля входу 31 км, пересічна глибина 5м.
ІІІ учень. Найбільшою річкою України є Дніпро. Із загальної довжини 2201 км на Україну припадає 981 км. Це третя за довжиною і площею басейну річка Європи ( після Волги і Дунаю). Бере початок з болота Аксеннінський Мох на піденних схилах Валдайської височини, впадає у Дніпровький лиман Чорного моря. Її басейн займає 65% площі України.
ІУ учень. Найбільшим озером в Україні є Ялпуг (Ялпух) у заплаві Дунаю, в Одеській області. Довжина його 39 км, ширина до 5 км, пересічна глибина 2м, а площа 149 кв. м. Живиться озеро переважно за рахунок паводкових вод Дунаю та річок Ялпуг і Карасулак. Найглибшим озером в Україні є Свитязь в басейні Бугу. Це одне з Шатських озер на Волині. Довжина його 9,3 км, ширина * км, площа 24, 2 кв. км, максимальна глибина 58, 4 км.
У учень. Азовське море відрізняється від Чорного, до Азовського моря добре підходить народна приказка: «Маленький, але важненький». В 11 раз менше від Чорного моря, з середньою глибиною 6м ( найбільша – 13 м), воно дає в 6 раз більше риби. Через невелику глибину моря сонце може добре прогрівати його, а сонячне світло дає життя численним рослинам у воді й на дні моря. Крім цього, поживу, потрібну рибам, збільшують води Дону Й Кубані, що течуть по родючих землях.
Великі запаси корму споживають не тільки ті риби, що живуть в Азовському морі, сюди приходять на «випас» і риби з Чорного моря. Таким чином, Азовське море стає наче пасовищем для риб.
Вчитель: Дякую за відповіді чудові, ви гарно підготувалися а всі присутні дізналися новий цікавий матеріал.

ІІ. Станція «Історична»
Вчитель: Україна на своєму шляху пройшла різні етапи становлення. Віддавна на території України існували держави скіфів, сарматів, готів та інших народів, але відправним пунктів української державності і культури вважається Київська Русь (ІХ-ХІІІ століття).
Формування новітньої нації припало на часи визвольної війни 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Результатом війни стало заснування в України козацької держави – Війська Запорозького.
У ХVІІІ столітті козацька автономія була ліквідована. Під час української революції початку ХХ століття постало декілька національних держав: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західно-Українська Народна Республіка.
У 1919 році відбулося возз’єднання українських земель, проголошено Акт злуки. У 1922 році Українська республіка ввійшла до складу Радянського Cоюзу. Сучасна держава Україна утворилась у результаті розпаду Радянського Cоюзу 1 грудня 1991 року.
Україна – унітарна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

Вікторина «Історична мандрівка» - учні ІІ команд отримують завдання в конвертах (історичні питання).
І команда
Легендарний засновник Києва? (Кий)
Кого з київських князів прозвали «Окаянним»? (Святополка Володимировича)
Його на русі називали «ясним Сонечком» (Володимир Великий)
В якому році відбулося хрещення Русі? (988р.)
Найдавніший літопис України? ( «Повість минулих літ») – 1113 рік складений монахом Києво – Печерського монастиря Нестером).
Скільки гетьманів було в Україні? ( протягом 200 років – 66 гетьманів- перший Д. Вишневецький, останній – Кирило Розумовський).
Коли була прийнята Перша Конституція України? ( 1710р. Конституція Пилипа Орлика)
Коли була прийнята декларація про державний суверенітет України? (16 липня 1990р.)
Кочові народи, які часто нападали на східні кордони Київської Русі? ( печеніги, половці)
Яку символіку запровадив князь Володимир? ( тризуб)

ІІ команда
У якому столітті засновано м. Київ? ( У ст.)
Хто автор слів: « Хай буде Київ матір’ю городів руських»? ( Олег)
Який собор Ярослав збудував на честь на честь перемоги над печенігами? (Софійський)
Перша бібліотека на Русі з’явилася за часів князя ( Володимира Святославовича)
Хто глава держави в Україні? ( Президент)
Скільки областей в Україні? ( 24)
Яка мова за Конституцією є державною? ( українська)
Хто автор музики державного гімну України? (Вербицький)
Як називалося в Київській Русі – постійне княже військо? (дружина)
Хто перший президент в історії України? ( М.Грушевський)

Інтерактивна гра «Видатні постаті в історії України».
Учні об’єднуються у групи. Проводиться інтерактивна вправа на встановлення відповідності видатних особистостей в історії України ( кожній команді роздаються портрети, потрібно здійснити опис та його внесок в історію України).
Підведення підсумків. Ми перегорнули історичну сторінку нашої історичної подорожі, дізналися цікаві історичні факти з історії нашої країни, запам’ятали видатні особистості та їх внесок в розвиток країни. Тому, узагальнюючи можна стверджувати, що сьогодні від кожного з нас залежить, якою буде наша Батьківщина в майбутньому. Чи проросте оте зерно любові, що посіяли видатні історичні постаті? Чи не перетворяться слова любові до рідної землі на звичайну банальність? Сподіваюся, що нове покоління українців, тобто ви, не тільки промовить своє вагоме слово, а й учинками доводитиме свою любов до рідної землі.

ІІІ. Станція «Народознавча»

Вчитель: Народні символи – це те, що найбільше любить і цінує народ. Їх вишивають на полотні, про них складають вірші, пісні, легенди, використовують у звичаях та обрядах. Народні символи України є рослинні і тваринні. До рослинних символів належать: калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі. Тваринних символів у нас також є багато. У княжі часи улюбленою твариною був тур. У козацькі часи – кінь. У багатьох думах, піснях оспівували козака і тут же згадували його коня.
Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю.
Національні символи та обереги України.
Жито – символ життя. Це знак добробуту і злагоди в сім’ї.
Барвінок – символ вічності.
Калина – символ краси, кохання, щастя.
Верба – символ журби.
Лелека – символ сімейного затишку і благополуччя.
Соловей – символ веселощів, задоволення.
Український віночок - є частиною українського національного костюма.У давнину його носили тільки дівчата. Плели віночки із живих квітів. Уважалось, що в них є чаклунська сила, здатна захистити від будь-якого лиха. Тому український віночок не просто прикраса, а й оберіг.
Вишитий рушник - стародавній оберіг дому. Із рушником зустрічали гостей, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду. Уважалося, що візерунок вишивки оберігає від лиха та захищає від хвороб. Червоний колір символізує любов, а чорний – журбу.

Представлення міні-проекту «Символи моєї Батьківщини».
Заздалегідь підготовлені учні розповідають про символи України, демонструють слайди під час розповідей.
Практичне завдання. Робота в групах. Потрібно скласти прислів’я із «розсипаних» слів та пояснити їх зміст.
І - команда
калини, України, нема, і, Без, верби. (Без верби і калини нема України)
вербиця, здорова, там, срібліє, Де, водиця. (Де срібліє вербиця, там здорова водиця)
земля, в, жмені, і, Рідна, мила. (Рідна земля і в жмені мила.)
край, життя, За, рідний, віддай. (За рідний край життя віддай)
ІІ – команда
умій, мати, Батьківщина, неї, постояти, за. (Батьківщина – мати, умій за неї постояти)
без, як, Батьківщини, людина, без, пісні, соловей. (Людина без Батьківщини - як соловей без пісні)
край, звичай, Кожний, має, свій. (Кожний край має свій звичай)
мила, де, мати, Та, родила, земля. (Та земля мила, де мати родила)

Відкритий мікрофон «Державні символи України».
А які ви ще знаєте символи, крім народних? (Державні)
Назвіть їх. (Державний гімн, державний герб та державний прапор України)
Що таке гімн України? (Гімн - це урочиста пісня України, у якій висловлюються найсердечніші думки і прагнення народу. Слухати його потрібно стоячи мовчки, із гордо піднятою головою.)
Що таке герб України? (Герб - тризуб символізує мир і творчу працю. А ще в ньому відображено триєдність життя – це Батько, Мати і Дитя, які символізують Силу, Мудрість і Любов.)
Що таке прапор України? (Це для всіх – ознака сили, це для всіх – ознака слави. Синьо-жовтий прапор маємо: синє – небо, жовте – жито. Прапор свій оберігаємо. Він – святиня, знають діти. Блакитний колір – це колір води, чистого неба, це символ миру. Жовтий колір – колір вогню, сонця, без лагідних променів, якого не було б життя на Землі, це колір зерна, хліба, який має значення миру й багатства, бо наш народ є мирним і працелюбним).

Підведення підсумків. Бути українцем - значить пишатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися. Ми пишаємося красою української природи, древніми традиціями і мудрістю, предків, найбагатшою культурною спадщиною.
Бути українцем – значить беззавітно вірити в Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу. Тільки почуття любові й глибокої гордості за Вітчизну разом із вірою в її величне майбутнє дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна!
Виховна робота

Методична робота
Освіта в школах Естонії.
Освіта відіграє ключову роль у розвитку кожної людини, що відкриває їй шлях до реалізації своїх можливостей, сприяє більш чіткому розвитку повсякденних завдань, які ставить перед людиною сучасний швидко змінний час.
Естонія має позитивні результати щодо проведення реформ у галузі освіти і готова ділитися своїм досвідом з українськими колегами. Лютеранська країна, яка успішно рухається вперед не відхиляється від цього курсу донині.
Естонці чудово розуміють, що майбутнє - за суспільством, засноване на цінностях довіри, свободи, відповідальності й партнерства, тому саме школа готує сучасну молодь до життя в суспільстві. Кожна школа зобов'язана розробити свою «конституцію», відповідно до якої долучаються всі зацікавлені сторони: учителі, учні, батьки, громада.
Сьогодні сучасний світ не можливо уявити без новітніх інформаційних технологій, які активно проникають у всі сфери нашого життя. Тому, сучасні діти вже з раннього віку оточені багатьма електронними пристроями, з легкістю приймають їх у своє життя й опановують різноманітні прилади, засновані на новітніх технологіях. Традиційні форми та методи навчання, що передбачають використання лише паперових носіїв інформації, уже не можуть задовольнити таких учнів.
Саме тому, в Естонії в школах успішно функціонує загальношкільна система «e-kool», яка містить повну інформацію про оцінки, відвідуваності і виконанні домашніх завдань кожним школярем окремо. Комп'ютери вчителів, шкільної адміністрації, батьків і самих школярів підключені до системи, яка дозволяє відстежувати домашні завдання та оцінки, попереджає про майбутні контрольні і важливі шкільні події.
Батьки можуть завантажити через цю систему довідку про хворобу дитини, а також відстежувати особисті досягнення школяра і рівень його знань і підготовки в порівнянні з іншими учнями (їх дані виводяться, звичайно, анонімно) і середніми показниками класу.
В кожному класі школи – проектори, інтерактивні дошки та планшети для школярів, на стінах видніються роздруковані QR-коди. Просканувавши їх, учні заходять на сайт із завданнями на урок, чи навпаки – показують виконану роботу.
Іспити – у 3, 6, 9 та 12 класах – одні з небагатьох «контролюючих» елементів системи освіти Естонії, у якій школам надається надзвичайно широка автономія.
Вони можуть навіть обирати собі: вчити дітей по чвертях чи триместрах – аби лише було навчальних 175 днів у році; ставити оцінки у другому-третьому класі чи ні; та як саме викладати урок – по підручниках чи без них.
Така децентралізація та автономія – одна з причин успіху системи освіти невеликої 1,3-мільйонної Естонії, тому і не дивно, що Естонія займає найвищі місця з – поміж європейських країн з різних галузей знань.
На мою думку, Україна може і повинна взяти для реалізації успішного функціонування шкільної освіти таку форму роботи в загальноосвітніх школах. Натомість існують основні проблеми активного впровадження електронно – освітніх ресурсів в школах України: недостатня фінансова підтримка з боку держави розробки якісних ЕОР, брак матеріально-технічної бази для їх упровадження, загальні вимоги до ЕОР у школах, та механізм їх реалізації та функціонування.
Відкритим також залишається питання впровадження ЕОР у молодших класах, через брак вивчення їх впливу на здоров’я, розумову діяльність і розвиток особистості молодшого школяра. Зазначені вище питання зумовлюють необхідність створення, обґрунтування та перевірки моделі впровадження ЕОР у навчально-виховний процес початкової школи. Створенню такої моделі сприятиме звісно зарубіжний досвід впровадження у систему початкової освіти.
Проаналізувавши міжнародний досвід роботи в даному напрямку, я просто впевнений в тім, що така система успішно працює не лише через те, що все більше з’являється гаджетів, на які можна завантажити інформацію, а й через економію коштів (собівартість виготовлення ЕОР нижча за виготовлення паперових підручників); турботу про стан здоров’я учнів, які носять наповненні книжками важкі портфелі; та необхідність формування в учнів навичок ХХІ століття.
Вивчення досвіду використання сучасних ЕОР у школах Естонії є дуже корисним, оскільки запозичення найкращого досвіду впровадження допоможе наповнити інформаційно-освітній простір сучасної школи України якісними та ефективними ресурсами.
Таким чином, для успішного функціонування та реалізації ЕОР школах України варто виділити на мою думку основні завдання:
- співробітництво між Міністерствами освіти та науки країн ЄС;
- затвердження Державних програм в галузі освіти та науки, що сприяють розвитку творчих здібностей учнів;
- участь в пілотних проектах в галузі освітніх технологій;
- знаходження спонсорів та меценатів на місцях для підтримки та реалізації програм обласних та районних тощо.
Отже, встановлено, що підтримка високоякісних, інноваційних методів навчання та викладання за допомогою ЕОР у школах набуває сьогодні особливого значення у зв’язку з глобальним процесом інформатизації суспільства та освіти. Також варто виділити, що така система навчання підвищує мотивацію до навчання, допомагає навчатися краще, отримувати доступ до сучасних знань, розвивати творчість, уміння виконувати складні завдання.
Методична робота
Мудрі слова
Що сталося б з літературою,
якби справа її не захищалася?
У нас є свій касаційний суд -
це майбутнє.
Щасливий той, хто може постати перед ним
О.Бальзак

Мудрі слова