ДИСТАНЦІЙНЕ   НАВЧАННЯ

ПЕДАГОГІЧНИХ   КАДРІВ

 

Блоги

Нижньосірогозький районний методичний кабінетМетодичні рекомендації "Перспективний педагогічний досвід: виявлення, вивчення, узагальнення та поширення"
Методичні рекомендації "Перспективний  педагогічний  досвід:  виявлення,  вивчення,  узагальнення та поширення"
Нижньосірогозький районний методичний кабінетЗбірка "Профорієнтація - шлях до успішної соціалізації учнів"
Збірка "Профорієнтація - шлях до успішної соціалізації учнів"

Нижньосірогозький районний методичний кабінетНауково-методична рада № 3 від 15.02.2018 року
Порядок проведення науково-методичної ради

1. Про стан розвитку предметних компетентностей учнів на уроках математики у Нижньосірогозькій ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Довідка
Презентація
Рішення № 3.1.

2. Про шляхи формування соціальної компетентності школярів у Нижньоторгаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів
Довідка
Презентація
Рішення № 3.2.

3. Про виконання рішення науково-методичної ради № 2/1 від 23.12.2016 року «Про розвиток особистості учнів засобами предметів художньо-естетичного циклу (музичного, образотворчого мистецтва і художньої культури) у Нижньосірогозькій ЗОШ І-ІІІ ступенів»
Інформаційна довідка
Рішення

4. Творчий звіт учителя зарубіжної літератури Нижньоторгаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Пятковської О.М. з теми «Формування соціальної компетентності учнів на уроках зарубіжної літератури засобами інтерактивного навчання» та затвердження досвіду роботи.
Інформаційна довідка
Рішення № 3.4.
Опис досвіду роботи
Презентація

5. Творчий звіт учителя зарубіжної літератури Червонопартизанської ЗОШ І-ІІІ ступенів Полякової В.В. з теми «Використання інтерактивних методів навчання у поєднанні з мультимедійними технологіями на уроках зарубіжної літератури як засобу підвищення ефективності уроку» та затвердження досвіду роботи.
Інформаційна довідка
Рішення
Опис досвіду роботиПрезентація

3.6. Про рекомендації до друку та надання грифу КУ «Нижньосірогозький районний методичний кабінет» видавничій продукції освітян району:
6.1. Збірка «Підвищуємо психологічну компетентність вчителя» (укладачі: працівники психологічної служби Нижньосірогозького району).

Збірка
Рецензія
Рішення № 3.6.1

6.2. Збірка «Використання елементів гештальтпсихології та гештальттерапії у навчально-виховному процесі» (укладач: Полякова В.В., практичний психолог Червонопартизанської ЗОШ І-ІІІ ступенів).
Збірка
Рецензія
Рішення № 3.6.2.

6.3. Збірка «Формування предметних компетентностей з української мови під час підготовки до ДПА та ЗНО» (укладач: Білецька Л.В., методист з навчальних дисциплін комунальної установи «Нижньосірогозький районний методичний кабінет»).
Збірка
Рецензія
Рішення

6.4. Збірка «У чарівному світі зарубіжної літератури» (укладач: Полякова В.В., вчитель зарубіжної літератури Червонопартизанської ЗОШ І-ІІІ ступенів).
Збірка І частина
Збірка ІІ частина
Рецензія
Рецензія
Рішення

6.5. Посібник «Використання музичних вікторин на уроках музичного мистецтва в 5-7 класах» (укладач: Федорець І.М., вчитель музичного мистецтва Нижньосірогозької ЗОШ І-ІІІ ступенів).
Посібник
Рецензія
Рецензія
Рішення № 3.6.5.

6.6. Збірка «Завдання для парної та групової роботи з української мови в 3 класі» (укладач: Гаврилова О.М., вчитель початкових класів Нижньосірогозької ЗОШ І-ІІІ ступенів).
Збірка
Рецензія
Рішення

6.7. Посібник «Особливості викладання теми «Алгоритми та виконавці» на уроках інформатики в початкових класах» (з електронним додатком) (укладач: Порядін В.В., вчитель математики, інформатики Нижньосірогозької ЗОШ І-ІІІ ступенів).
Посібник
Рецензія
Рішення
Нижньосірогозький районний методичний кабінетМетодичний вісник РМК "Ритм" № 4 (20) жовтень-грудень 2017 р.
Нижньосірогозький районний методичний кабінетМетодичний вісник "Ритм" № 3(19) липень-вересень 2017 р.
Нижньосірогозький районний методичний кабінетМетодичний вісник "Ритм" № 2(18) квітень-червень 2017 р.
Блог вчителя інформатики Алли ВахніноїМетодичні рекомендації
Яким повинен бути конспект уроку
(методичні рекомендації)
Початок конспекту оформляється за загальною схемою. Спочатку зазначаються:
тема, мета заняття, його тип, методи і прийоми проведення, засоби наочності й технічні засоби навчання, використана в процесі підготовки до заняття література.
Дидактична мета визначається, виходячи зі змісту матеріалу програми, вона вказує на результат, який передбачається досягнути.
Доцільно виділити навчальні завдання, які визначають формування умінь і навичок: виконувати конкретну операцію, дію; відрізняти правильнее виконання дії, якою необхідно оволодіти, від неправильного; визначати, пояснювати, обґрунтовувати характерні ознаки, принципи правильного виконання дії.
У конспекті слід вказати розвивальну та виховну функції навчання:
• якими логічними операціями та прийомами розумової діяльності оволодіють учні;
• які почуття пробуджуються у процесі навчання (подиву, зацікавленості, успіху, гордості, співпричетності, відповідальності та ін.);
• які цінності для себе відкривають, усвідомлюють учні;
• які уміння соціальної поведінки формуються на занятті.
У конспекті орієнтовно виділяють такі головні етапи навчального заняття:
• актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду школярів; 3
• розкриття значущості теми та мотивація пізнавальної діяльності учнів;
• формування системи знань, умінь, навичок учнів;
• закріплення, застосування знань, умінь, навичок у різно- манітних ситуаціях;
• домашнє завдання на наступний урок чи інше заняття;
• підведення підсумків обговорення досягнутих результатів, вражень, думок.

Послідовність етапів заняття може бути різною (залежно від його типу).
Молоді вчителі у конспекті зазначають:
• способи, прийоми актуалізації опорних знань (основних понять, визначень, висновків, формул, які учні засвоїли раніше і застосовують у практичній діяльності), необхідних для сприймання учнями нового змісту;
• способи актуалізації позапрограмних знань школярів (знань, набутих з різних джерел інформації, що стали частиною життєвого досвіду); налагодження зв’язку з пройденим матеріалом; поглиблення понять, засвоєних на минулому занятті; форми регулювання роботи класу, отримання
зворотного зв’язку (питання, короткі самостійні повідомлення учнів (бажано вказати прізвища учнів, які будуть залучені до різних видів роботи), індивідуальні завдання, практичні та лабораторні роботи, демонстрація дослідів діючих моделей).
4
На етапі мотивації пізнавальної діяльності школярів слід визначити способи постановки мети, розкриття особистісної значущості теми для учнів, пробудження у них інтересу до певного змісту, роботи на занятті, створення емоційного настрою класу, тобто здійснення психологічної підготовки школярів до сприймання нового матеріалу. З цією метою, залежно від рівня готовності класу, змісту теми, можна використати незвичайний, навіть парадоксальний матеріал, проблемну ситуацію, аналогію, несподіване порівняння, ілюстрації, наочні посібники, технічні засоби. Можна стисло описати бесіду, діалог чи дискусію, в процесі яких учні висловлюють міркування щодо теми, очікування, уявлення.
Після підготовчого етапу в конспекті описують зміст активного навчання шляхом взаємодії вчителя та учнів:
• виділяють логічно пов’язані етапи організації спільної навчально пізнавальної діяльності вчителя та учнів;
• зазначають нові факти, положення, уміння та навички, якими повинні оволодіти школярі; описують характер організації діяльності учнів, способи співпраці учителя та школярів, застосування методів і прийомів, що забезпечують продуктивне оволодіння матеріалом певним контингентом учнів, форми їхньої навчальної діяльності й міжособистісної взаємодії;
• формулюють різні типи питань, способи стимулювання классу до розв’язання різних типів завдань;
• накреслюють способи перевірки рівня розуміння, осмислення учнями знань, володіння уміннями й навичками, оцінювання досягнутих результатів;
• зазначають прізвища учнів, які будуть залучені до конкретного виду роботи із врахуванням їхніх індивідуальних особливостей. 5
Завершальний етап уроку передбачає відпрацювання; вдосконалення; застосування знань, умінь і навичок учнів, оцінення рівня їх сформованості.

У конспекті також зазначають форми (колективні, групові, індивідуальні) і способи застосування знань у стандартних і змінених умовах (мозкова атака, діалог, дискусії, виконання різноманітних завдань, вправ, лабораторних, практичних робіт); способи мотивації діяльності школярів, організації зворотного зв’язку на певному етапі.
У процесі планування уроку залежно від мети взаємодії вчителя та учнів на певному етапі заняття виділяють також способи, прийоми реалізації виховних можливостей навчання (зміст активних методів навчання, форми організації навчальної діяльності, взаємин учителя і учнів та інших стимулів).
Доцільно в конспекті після кожного етапу заняття передбачити висновок, забезпечити їх взаємозв’язок.
Завершається підготовка до навчального заняття визначенням домашнього завдання на наступний раз.
У конспекті вказується тема вивчення, підручник, де вона висвітлюється (автор, назва, рік видання, назва розділу, номери параграфів, сторінки), диференційовані (усні, письмові, теоретичні, практичні) завдання. У плані слід зазначити обсяг домашнього завдання, час його виконання учнем.
Наприкінці навчального заняття доцільно підвести загальний підсумок, зазначити способи залучення учнів до повідомлення власних вражень, міркувань щодо заняття.
6
Блог учителя зарубіжної літературиОсвітній простір як середовище формування та розвитку особистості.
Освітній простір як середовище формування та розвитку особистості.
ХХІ століття потребує від молодої людини уміння самостійно навчатися; вільно орієнтуватися у різноманітних потоках інформації та правильно оперувати нею; опановувати нові знання згідно з потребую суспільства і часу; розвивати власні здібності і таланти. Разом із тим, формування нового освітнього середовища має на меті створення своєрідної системи забезпечення можливостей для ефективного особистісного саморозвитку кожної дитини (навчання; творчого, інтелектуального та духовного потенціалу), що, своєю чергою, є показником його якості. Відтак для сучасної системи освіти характерне співіснування освітніх парадигм традиційного, особистісно зорієнтованого, розвивального навчання, кожна з яких має свої специфічні ознаки та властиві лише їй можливості саморозвитку. Проте стрижневим положенням в них є особлива увага до кожної особистості, забезпечення її розвитку та саморозвитку, підбір методів і засобів навчання та виховання, які б слугували підвищенню їх ефективності.
Таким чином, проблеми розвитку особистості у контексті «людина – навколишній світ» були закладені у працях Б. Ананьєва, Л.Виготського, В.Давидова, Г.Костюка, Н. Менчинської. Значний внесок у вивчення освітнього середовища як одного з чинників навчання та розвитку дітей пов’язано з дослідженнями С.Деребо, Т.Івашиної, Г.Ковальова, В.Лебедєвої, В.Орлова, В.Панова. Особливого значення набуває питання проектування та експертизи різних типів освітнього середовища у напрацюваннях І. Якиманської, В.Ясвіна тощо. Праці українських дослідників присвячені здебільшого аспектам удосконалення навчання та виховання дітей С. Максименко, створенню комфортних умов розвитку творчості В.Моляко, О.Кульчицька, створенню інтелектуального середовища М. Смульсон, творчого – освітньо – виховного середовища К.Приходченко, виховного середовища Т.Алексєєнко, Л.Новікова, особистісно орієнтованого виховного середовища І.Бех, етновиховного середовища школи О.Будник, Н.Лисенко, освітнього середовища професійної підготовки у вищій школі О.Ярощинська.
Сьогодні освіта, найчутливіший суспільний феномен, незаперечно виступає основою інтелектуального, духовного, соціального й економічного розвитку суспільства. Від якості освіти залежить, з якими знаннями, світоглядом і громадянським принципами увійде до інформаційного суспільства молоде покоління.
Визначення ролі освіти в цивілізованому вихованні особистості треба починати з аналізу її у контексті соціальних змін, які передбачають насамперед, зміну філософського осмислення життя, філософії освіти і у першу чергу освітньої парадигми як в Україні, так і в Європі. Формування нової освітньої парадигми детермінує у свою чергу, зміни в освітньому просторі, а в цих змінах матеріалізується філософія освіти. У сучасній літературі освітній процес визначається як сукупність матеріальних, духовних і емоційно – психологічних умов у яких триває навчально - виховний процес, і чинників, що сприяють або перешкоджають його ефективності. Зрозуміло, що освітній простір є ще й засобом не тільки формування ставлення до здобуття знань, але і виховання, формування культури особистості.
Розглядаючи співвідношення понять «простір» та «середовище» науковці згідні з тим, що вони є близькими, але не синонімічними поняттями. Простір по відношенню до середовища є конструктором вищого порядку, в якому може знаходиться декілька середовищ. Конструктор «середовище» відображає взаємозв’язок умов , що забезпечують розвиток людини. У цьому випадку передбачається присутність людини в середовищі, взаємовплив, взаємодія оточення з суб’єктом. Простір же може існувати без людини. Учені виділяють наступну ієрархію педагогічних конструкторів: освітній простір, освітнє середовище, навчальне середовище.
Так, Є. Скибицький і О. Артюшкін розглядають освітній простір, як поле потенційних можливостей, що дозволяє особистості задовольнити свої освітні потреби, вибрати в ньому індивідуальний маршрут для здобуття освіти на різних рівнях розвитку. В узагальненому вигляді під терміном «освітній простір» науковці розуміють безліч об’єктів, між якими встановлено відносини. Освітній простір організовано як сукупність освітніх систем, при чому кожній з них відводиться певне місце, обумовлене складовими і функціями самої освітньої системи та іншими факторами. [7].
К.Казакова стверджує, що освітній простір це поле, де здійснюється взаємодія освітніх середовищ. [5]. Останні роки «освітнє середовище», постійно перебуває у полі інтересів наукових досліджень. В. Ясвін під освітнім середовищем розуміє систему впливів й умов формування особистості за заданим зразком, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному і просторово – предметному оточенні. [9]. А.Хуторський розкриває поняття освітнє середовище у контексті особистісно – орієнтованої освіти, як характеристику зовнішнього змісту освіти, що містить у собі умови розвитку особистості. [8].
В.Козарєв, І. Шалаєв під освітнім середовищем розуміють сукупність установлених в освітньому процесі організаційно – педагогічних умов і факторів, а також міжособистісних відносин, що впливають на формування особистості із заданими якостями. [7]. Науковці визначили, що освітнє середовище становить сукупність матеріальних, просторово – предметних факторів, соціальних компонентів і міжособистісних відносин. Усі ці фактори взаємопов’язані, доповнюють, збагачують один одного та впливають на кожного суб’єкта освітнього середовища, тому під освітнім середовищем вони розуміють функціонування конкретної установи освіти.
Е.Белякова визначає поняття «освітнє середовище» як складну систему, що акумулює інтелектуальні, культурні, програмно – методичні, організацій та технічні ресурси і забезпечує формування особистості в її різноманітних проявах. При цьому управління освітнім середовищем опосередковано цільовими установками суспільства і суб’єктів освітнього процесу. [1].
Отже, аналізуючи вищесказане, ми можемо зробити висновки, що освітнє середовище визначається: як сукупність організаційно-педагогічних умов і факторів, система впливів і умов; як засіб навчання, що сприяє формуванню мотивації до саморозвитку, самоосвіти та є необхідним для професійного становлення майбутнього фахівця.
У широкому розумінні освітній простір можна уявляти як структуру з декількох взаємозалежних рівнів: до глобального рівня належить загальносвітові тенденції розвитку соціальних інститутів економіки, політики, освіти, а також культурних та інформаційно – комунікаційних систем; до регіонального – освітня політика, культура, система освіти, життєдіяльність відповідно до соціальних і національних норм, звичаїв, традицій, засобів живої комунікації; до локального – мікроклімат і мікрокультура навчального закладу, найближче оточення родина...Цивілізаційне виховання полягає у цілеспрямованій діяльності різних суб’єктів, що здійснюють різноманітні види виховного процесу. Цей вплив наділений на допомогу у формуванні таких якостей і рис особливості, які потрібні для засвоєння, відтворення та ретрансляції культурних і цивілізованих норм, цінностей, зразків поведінки, традицій тощо.
У вітчизняній енциклопедії освіти виокремлено базові типи освітнього середовища, які дозволяють навчати, розвивати, виховувати особистість: догматичне освітнє середовище (слугує розвитку своєрідної пасивності дитини); безтурботне освітнє середовище (забезпечує вільний розвиток); кар’єрне освітнє середовище (слугує розвиткові активності й залежності особистості); творче освітнє середовище (слугує вільному розвиткові активності дитини). [6, с. 855].
Натомість, на думку В. Ясвіна розвивальний ефект освітнього середовища забезпечується лише за умови певних можливостей саморозвитку кожного індивіда і включає низку компонентів. До них можна віднести:
- просторово – предметний компонент. Мета – забезпечення просторових умов та можливості їх зміни, керованість і відповідність із вимогами суб’єктів;
- соціальний компонент. Мета – створення комфортних умов співпраці, взаєморозуміння, взаємодопомоги суб’єктів освітнього процесу;
- психодидактичний компонент. Мета – забезпечення відповідності цілей навчання, змісту і методів особливостям розвитку дитини ( вікові, психологічні, фізіологічні).
Як бачимо, основною метою освіти та виховання у розвивальному освітньому середовищі виступає створення умов задля розвитку унікальної особистості, яка прагне максимальної самореалізації, відкрита для сприйняття нового, здатна робити вибір у нестандартних ситуаціях. З іншого боку, за умови такого спрямування освіти стає можливим удосконалення і розвиток не лише особистості, а й суспільних цінностей, соціальних інститутів і різних видів соціальної діяльності. Саме у розвивальному освітньому середовищі освіта виконуватиме своє призначення як засіб підтримання суспільної неперервності життя [2,с.30]
Так, у працях Дж. Дьюї, А. Маслоу, К. Роджерса обстоюються ідеї неповторності й унікальності кожної особистості, віри у позитивну і творчу природу людини, її соціальну спрямованість, що, своєю чергою, є умовою партнерства, співіснування людей. Освіта, на думку Дж. Дьюї, є частиною внутрішнього розвитку дитини, а, отже, ні сам розвиток, ані освіта не повинні ставити перед собою жодної цілі окрім самих себе – розвитку і освіти. Вчений стверджує, що розвиток – головна мета освіти, а тому пов’язує його із самовдосконаленням та самореалізацією особистості. За такого підходу необхідно створювати таке освітнє середовище, у якому дитина долучатиметься «до скарбниці спільної діяльності» у навчальному процесі; саморозкриття та вияву властивих їй унікальної і неповторної сутності; визначення напрямів і ресурсів особистого зростання [3].
Отже, сукупність знань, умінь та індивідуальних здібностей, освіченість особистості виступають пріоритетним засобом становлення духовних сил та інтелекту у освітньому середовищі. Зокрема, вплив розвивального освітнього середовища на повноцінний й гармонійний розвиток особистості є очевидним. Так, І. Якиманська розглядає процес освіти як засвоєння нової інформації особистості методом поєднання з власним досвідом й як наслідок подальшого її перетворення у індивідуальне знання. Проте вчена не розглядає освітнє середовище як умову чи засіб розв’язання певних завдань особистісно зорієнтованого навчання.
Означена проблема є доволі актуальною й тому, що результат навчання та виховання особистості, її розвитку не завжди відповідає нормам, вимогам часу, суспільства. З одного боку, здавалося б, особистість залежить від умов, у яких вона живе, діє та розвивається. Проте з іншого, - інтерес до пізнання навколишнього світу, мотивація покращити його виникає й розвивається тоді, коли оточення, яке навчає, виховує, наставляє, проявляє інтерес до життя та само актуалізації особистості. Саме тому важливо особливу увагу звертати на створення розвивального середовища, такого, що уможливить індивідуальний розвиток кожного.
Розглядаючи умови формування і становлення особистості під впливом освітнього середовища, можна виокремити основні завдання, а саме: створення сприятливих умов і можливостей для повноцінного розвитку кожної дитини; варіативність навчальних програм; оновлення змісту освіти; орієнтованість навчання і виховання особистості на духовний світ дитини; культуровідповідність освіти; адаптацію учнів до соціальних змін тощо. Заслуговує на увагу й проблема формування у дітей мотивів, що впливають на умови досягнення як особистого успіху, так і ефективність усього навчально-виховного процесу школи. Механізм реалізації освітніх траєкторій полягає у розробці для кожного учня проекту власного розвитку (з урахуванням індивідуальних рис, задатків); освітнього плану, що дозволятиме і передбачатиме індивідуальний розвиток кожного. Розвивальний освітній простір повинен передбачати проектування індивідуальних режимів життєдіяльності дитини з урахуванням її даних про здоров’я, психофізіологічні та вікові особливості, інтереси, нахили, уподобання, життєві плани. Так, на відміну від традиційної, освіта в умовах розвивального освітнього простору визнає за учнем пріоритет його індивідуальності, значущості як суб’єкта пізнання, його повного занурення у освітній простір, який, своєю чергою, буде спеціально організованим й налаштованим щодо розвитку кожного.
Розвиток особистості в умовах розвивального освітнього простору має власні пріоритети, одним із яких виступає повнота інтелектуального життя, духовна єдність, утвердження поваги, гідності, справедливості у взаєминах. З іншого боку, молоді необхідно надавати права і можливості вибору, створювати ситуації успіху та збагаченого освітнього простору. Іншими словами, сучасні навчальні заклади покликані формувати життєві концепції учнів, слугувати реалізації їх творчих планів та задумів, допомагати вибудовувати власну стратегію життя, яку ми розглядаємо як ідеальну, динамічну модель свідомої побудови і здійснення дитиною власного життя з урахуванням життєвої перспективи, що відображає ключові цілі особистості.
Так, послуговуючись створеними комфортними умовами, має змогу робити вибір власного способу, цілей, життя та шляхів їх досягнення, тобто розвиватись за індивідуальним графіком, за траєкторією власного бажання. Натомість правильний підхід до означеного процесу дозволяє вчасно скерувати, скоригувати вибір молодої людини ; надати потрібні не лише освітні послуги, а й допомогу у процесі саморозвитку та самореалізації.
Життєвий задум, наповнюючись змістом, переростає у життєву програму – сукупність певних дій, направлених на досягнення поставленої мети особистості. У процесі життєвого самовизначення виокремлюємо самопізнання, самовиховання і життєвий вибір, визначення яких також обумовлюється оточуючим освітнім простором. Отже, розвивальне освітнє середовище має слугувати не лише освіті та навчанню, а й вихованню особистості як суб’єкта власного життя і успіху, оволодіння нею життєвої компетентності.
Показниками освітнього середовища є його насиченість і структурованість, які базуються на принципах одно- та різноманітності, варіативності. А тому освітнє середовище ми розглядаємо як динамічне утворення, що являє собою сукупність його складових, системи управління освітою, умов та місця надання освітніх послуг, суб’єктів освіти. Основними аспектами, на яких варто зупинити увагу сьогодні щодо означеної проблеми, є створення спеціальних (загальнонаціональних, регіональних) програм в умовах нового освітнього середовища; окреслення стратегії прискорення, збагачення та індивідуалізації навчання; виокремлення принципів і методів ідентифікації обдарованості; вияв здібностей, властивостей та основних поведінкових характеристик особистості щодо її подальшого розвитку.
Таким чином, в епоху інформаційної насиченості, новітніх технологій, швидкоплинності процесів у всіх сферах життєдіяльності людини розв’язання проблем, пов’язаних з розвитком, широким використанням та реалізацією творчого потенціалу особистості потребує створення освітнього середовища, яке б слугувало ефективному її навчанню, розвитку, індивідуалізації та соціалізації. Загалом освітнє розвивальне середовище школи повинно бути спрямоване на створення умов, що забезпечують можливість соціалізації дитини у відповідності до віку, індивідуальних потреб, цінностей життя у людському суспільстві. До створення такого середовища висувається чимало вимог, воно має свої ознаки та специфіку. Відтак, основною рисою освітнього середовища є комфортні умови як для розвитку, так і саморозвитку усіх учасників педагогічного процесу; належні можливості для розкриття й удосконалення здібностей особистості школяра; прояву творчості, індивідуальності, унікальності; включення у різні види діяльності як важливої умови задоволення природної та соціальної потреби у розвитку задатків, нахилів і талантів.
Блог учителя зарубіжної літератури295-річниця з дня народження Григорія Сковороди.
295-річниця з дня народження Григорія Сковороди.
Якщо в твоєму домі скарб заритий, а ти про те не знаєш, слово в слово, як би його і не бувало. Отож, пізнай самого себе, віднайти себе самого і знайти людину – це все одне означає.

Наркіс: розмова пізнай самого себе

У цих нібито і простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, усі люди від народження наділені різними здібностями. Коли людина відчуває у собі талант, вона дарує його людям, працює над удосконаленням своїх здібностей, примножує свій творчий здобуток новими перлинами.

Головне – це воля до вдосконалення, власного й суспільного. Це – бажання та вміння поділитися з іншими тим, чого у багатьох немає, але що може прикрасити і покращити буття.

Тільки в процесі чесної безкорисливої праці та розкритті своїх талантів людина по – справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона може повністю оцінити все те, прогресивне, що створило людство в ході розвитку, ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.

Головне – що творчість – це талант, примножений на щиру працю. А творча людина – наче той колос, що живиться силою землі й сонця, дарує людям хліб. Вона намагається жити так, щоб і праця давала їй задоволення і дозвілля було змістовним, захоплення цікавим.

Талант від Бога. Це має бути неодмінно. Так, якщо в мене при народженні немає вокальних даних, то видатним співаком я ніколи не стану. Я можу займатися співом, ходити у гурток, навчитися відчувати музику, врешті певною мірою навчити співати. Але це не буде той рівень, який мають видатні сучасні співаки країни. Плюс все це буде котувати багато нервових витрат. Або візьмемо простіше – плавання. На перший погляд здається, якщо плавати

щодня певну кількість годин, то і станеш відомим спортсменом. Але все це не так просто, одні відчувають себе у воді як риба, інші мають просто панічний страх перед водою і одразу тонуть.

Так, і в житті виходить, що скарб – це талант кожної людини, який дається їй при народженні, певна здатність до чогось. Я незнаю, що є тим важливим поштовхом, щоб талант людини запалав яскравою зіркою прикрасивши життя. Але, людина повинна сама відчувати в собі творчі здібності, захотіла б подарувати їх людям. Такі люди повинні усвідомити, що їм надана виняткова властивість радувати світ творами своєї душі і хисту.

Григорій Сковорода глибоко переконаний, що щастя кожної людини «всередині нас… хай ніхто не очікує щастя ні від високих наук, ні від почесних посад, ні від достатку» бо воно залежить від серця, «серце від світу, світ від знання, знання від Бога». Він глибоко переконаний, що людина народилася з задатками, треба їх тільки розпізнати в собі й реалізувати, тобто використати на практиці: стати ратаєм, тобто орачем, хліборобом, якщо любиш землю і розумієш її; шевцем – якщо любиш красиве взуття і вмієш моделювати його; кравцем – якщо подобається гарний одяг і ти бажаєш одягнути світ у найкращі свої моделі; вчителем – якщо любиш дітей і готовий усе життя вчитися, бо спочатку «довго сам учись, коли хочеш навчати інших». А ще ніколи – ніколи нічого не створиш словом, «коли те саме руйнуєш ділом». Це повинен зрозуміти кожен.

Письменник навчає не тільки творити красу, а й бачити її в своєму домі, той неоціненний скарб, «бо хто дома сліпий, той і в гостях нічого не помітить». Отже, бачити світ щасливим і себе в нім – це навчитись бачити й цінувати красу, самому творити її , «знайти себе в самому собі». Треба лишень пізнати себе – до чого хто народжений. Замислись друже, до чого ти маєш здібності? Як розберешся, що є твоє, то навіть складнощі в житті до душі будуть, а якщо

помилку зробиш – то і в достатку незадоволений будеш, шукатимеш – де втратив себе, де загубив своє покликання …

Щастя твоє – усередині тебе є.

Бувай! Шукай себе!
Easy English - блог учителя англійської мови Сушко Вікторіі ВікторівниCamp Icebreakers
Compass Name Game
1. Have participants stand in a circle.
2. One volunteer stands in the middle of the circle and starts the game as the "caller."
3. The caller points at a member of the circle and says one of the following: You, Me, Left, or Right.
4. Based on which direction the caller says, the person being pointed at must correctly name that person. "You" is the name of the person being pointed at. "Me" is the caller. "Left" or "Right" are the people on the person on the circle's left or right side.
5. Once the caller points and says the direction, he/she must count to five aloud. The person must correctly identify the name before the caller reaches five.
6. If the person in the circle incorrectly identifies the name, or doesn't speak in time, that person becomes the new caller in the middle of the circle.
7. If the person correctly identifies the name, the caller must move onto a new person of their choice.
My Name is and I like to...
Everyone in the group stands in a circle.
The first person says, "My name is and I like to ______ (insert hobby and act out a motion from that hobby.)
The rest of group then says, "(Person's Name) likes to (hobby) and acts out motion. Example, "My name is Dave and I like Fish (action out casting a reel).
The next person repeats the process.
The rest of group then says that person's name, hobby, and motion and the moves onto the first person's info.
This continues until the last person goes, at which the entire group calls out the last person's info and moves along through the whole group and repeats everyone's info.



Name Toss
Here are the common rules:
1) Arrange the group in a circle.
2) One person starts off by saying the name of someone else in the circle, and tossing the ball to them.
3) That person then in turn says the name of a different person, and tosses the ball to someone else who has not yet received the ball.
4) That continues until everyone in the circle has received the ball once.
5) Generally, the objective is to pass the ball around the circle without dropping it. If the ball is dropped, the group restarts until completed without dropping.
6) You can add a "thank-you, (name)" from the receiving person if you like...

Cross the Circle
Have everyone sit in a circle with one person in the center. Person in the middle names something you have, have done, or can do (e.g. “Cross if you have ever jumped out of a plane, if you own a dog, have blue eyes"). Those people that can give a positive answer to the question will cross the circle and find an open spot of someone else that answered positively. There should be one person left in the center. This person then gets to pick the topic.