ДИСТАНЦІЙНЕ   НАВЧАННЯ

ПЕДАГОГІЧНИХ   КАДРІВ

Блоги
Блог учителя зарубіжної літературиОсвітній простір як середовище формування та розвитку особистості.
Освітній простір як середовище формування та розвитку особистості.
ХХІ століття потребує від молодої людини уміння самостійно навчатися; вільно орієнтуватися у різноманітних потоках інформації та правильно оперувати нею; опановувати нові знання згідно з потребую суспільства і часу; розвивати власні здібності і таланти. Разом із тим, формування нового освітнього середовища має на меті створення своєрідної системи забезпечення можливостей для ефективного особистісного саморозвитку кожної дитини (навчання; творчого, інтелектуального та духовного потенціалу), що, своєю чергою, є показником його якості. Відтак для сучасної системи освіти характерне співіснування освітніх парадигм традиційного, особистісно зорієнтованого, розвивального навчання, кожна з яких має свої специфічні ознаки та властиві лише їй можливості саморозвитку. Проте стрижневим положенням в них є особлива увага до кожної особистості, забезпечення її розвитку та саморозвитку, підбір методів і засобів навчання та виховання, які б слугували підвищенню їх ефективності.
Таким чином, проблеми розвитку особистості у контексті «людина – навколишній світ» були закладені у працях Б. Ананьєва, Л.Виготського, В.Давидова, Г.Костюка, Н. Менчинської. Значний внесок у вивчення освітнього середовища як одного з чинників навчання та розвитку дітей пов’язано з дослідженнями С.Деребо, Т.Івашиної, Г.Ковальова, В.Лебедєвої, В.Орлова, В.Панова. Особливого значення набуває питання проектування та експертизи різних типів освітнього середовища у напрацюваннях І. Якиманської, В.Ясвіна тощо. Праці українських дослідників присвячені здебільшого аспектам удосконалення навчання та виховання дітей С. Максименко, створенню комфортних умов розвитку творчості В.Моляко, О.Кульчицька, створенню інтелектуального середовища М. Смульсон, творчого – освітньо – виховного середовища К.Приходченко, виховного середовища Т.Алексєєнко, Л.Новікова, особистісно орієнтованого виховного середовища І.Бех, етновиховного середовища школи О.Будник, Н.Лисенко, освітнього середовища професійної підготовки у вищій школі О.Ярощинська.
Сьогодні освіта, найчутливіший суспільний феномен, незаперечно виступає основою інтелектуального, духовного, соціального й економічного розвитку суспільства. Від якості освіти залежить, з якими знаннями, світоглядом і громадянським принципами увійде до інформаційного суспільства молоде покоління.
Визначення ролі освіти в цивілізованому вихованні особистості треба починати з аналізу її у контексті соціальних змін, які передбачають насамперед, зміну філософського осмислення життя, філософії освіти і у першу чергу освітньої парадигми як в Україні, так і в Європі. Формування нової освітньої парадигми детермінує у свою чергу, зміни в освітньому просторі, а в цих змінах матеріалізується філософія освіти. У сучасній літературі освітній процес визначається як сукупність матеріальних, духовних і емоційно – психологічних умов у яких триває навчально - виховний процес, і чинників, що сприяють або перешкоджають його ефективності. Зрозуміло, що освітній простір є ще й засобом не тільки формування ставлення до здобуття знань, але і виховання, формування культури особистості.
Розглядаючи співвідношення понять «простір» та «середовище» науковці згідні з тим, що вони є близькими, але не синонімічними поняттями. Простір по відношенню до середовища є конструктором вищого порядку, в якому може знаходиться декілька середовищ. Конструктор «середовище» відображає взаємозв’язок умов , що забезпечують розвиток людини. У цьому випадку передбачається присутність людини в середовищі, взаємовплив, взаємодія оточення з суб’єктом. Простір же може існувати без людини. Учені виділяють наступну ієрархію педагогічних конструкторів: освітній простір, освітнє середовище, навчальне середовище.
Так, Є. Скибицький і О. Артюшкін розглядають освітній простір, як поле потенційних можливостей, що дозволяє особистості задовольнити свої освітні потреби, вибрати в ньому індивідуальний маршрут для здобуття освіти на різних рівнях розвитку. В узагальненому вигляді під терміном «освітній простір» науковці розуміють безліч об’єктів, між якими встановлено відносини. Освітній простір організовано як сукупність освітніх систем, при чому кожній з них відводиться певне місце, обумовлене складовими і функціями самої освітньої системи та іншими факторами. [7].
К.Казакова стверджує, що освітній простір це поле, де здійснюється взаємодія освітніх середовищ. [5]. Останні роки «освітнє середовище», постійно перебуває у полі інтересів наукових досліджень. В. Ясвін під освітнім середовищем розуміє систему впливів й умов формування особистості за заданим зразком, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному і просторово – предметному оточенні. [9]. А.Хуторський розкриває поняття освітнє середовище у контексті особистісно – орієнтованої освіти, як характеристику зовнішнього змісту освіти, що містить у собі умови розвитку особистості. [8].
В.Козарєв, І. Шалаєв під освітнім середовищем розуміють сукупність установлених в освітньому процесі організаційно – педагогічних умов і факторів, а також міжособистісних відносин, що впливають на формування особистості із заданими якостями. [7]. Науковці визначили, що освітнє середовище становить сукупність матеріальних, просторово – предметних факторів, соціальних компонентів і міжособистісних відносин. Усі ці фактори взаємопов’язані, доповнюють, збагачують один одного та впливають на кожного суб’єкта освітнього середовища, тому під освітнім середовищем вони розуміють функціонування конкретної установи освіти.
Е.Белякова визначає поняття «освітнє середовище» як складну систему, що акумулює інтелектуальні, культурні, програмно – методичні, організацій та технічні ресурси і забезпечує формування особистості в її різноманітних проявах. При цьому управління освітнім середовищем опосередковано цільовими установками суспільства і суб’єктів освітнього процесу. [1].
Отже, аналізуючи вищесказане, ми можемо зробити висновки, що освітнє середовище визначається: як сукупність організаційно-педагогічних умов і факторів, система впливів і умов; як засіб навчання, що сприяє формуванню мотивації до саморозвитку, самоосвіти та є необхідним для професійного становлення майбутнього фахівця.
У широкому розумінні освітній простір можна уявляти як структуру з декількох взаємозалежних рівнів: до глобального рівня належить загальносвітові тенденції розвитку соціальних інститутів економіки, політики, освіти, а також культурних та інформаційно – комунікаційних систем; до регіонального – освітня політика, культура, система освіти, життєдіяльність відповідно до соціальних і національних норм, звичаїв, традицій, засобів живої комунікації; до локального – мікроклімат і мікрокультура навчального закладу, найближче оточення родина...Цивілізаційне виховання полягає у цілеспрямованій діяльності різних суб’єктів, що здійснюють різноманітні види виховного процесу. Цей вплив наділений на допомогу у формуванні таких якостей і рис особливості, які потрібні для засвоєння, відтворення та ретрансляції культурних і цивілізованих норм, цінностей, зразків поведінки, традицій тощо.
У вітчизняній енциклопедії освіти виокремлено базові типи освітнього середовища, які дозволяють навчати, розвивати, виховувати особистість: догматичне освітнє середовище (слугує розвитку своєрідної пасивності дитини); безтурботне освітнє середовище (забезпечує вільний розвиток); кар’єрне освітнє середовище (слугує розвиткові активності й залежності особистості); творче освітнє середовище (слугує вільному розвиткові активності дитини). [6, с. 855].
Натомість, на думку В. Ясвіна розвивальний ефект освітнього середовища забезпечується лише за умови певних можливостей саморозвитку кожного індивіда і включає низку компонентів. До них можна віднести:
- просторово – предметний компонент. Мета – забезпечення просторових умов та можливості їх зміни, керованість і відповідність із вимогами суб’єктів;
- соціальний компонент. Мета – створення комфортних умов співпраці, взаєморозуміння, взаємодопомоги суб’єктів освітнього процесу;
- психодидактичний компонент. Мета – забезпечення відповідності цілей навчання, змісту і методів особливостям розвитку дитини ( вікові, психологічні, фізіологічні).
Як бачимо, основною метою освіти та виховання у розвивальному освітньому середовищі виступає створення умов задля розвитку унікальної особистості, яка прагне максимальної самореалізації, відкрита для сприйняття нового, здатна робити вибір у нестандартних ситуаціях. З іншого боку, за умови такого спрямування освіти стає можливим удосконалення і розвиток не лише особистості, а й суспільних цінностей, соціальних інститутів і різних видів соціальної діяльності. Саме у розвивальному освітньому середовищі освіта виконуватиме своє призначення як засіб підтримання суспільної неперервності життя [2,с.30]
Так, у працях Дж. Дьюї, А. Маслоу, К. Роджерса обстоюються ідеї неповторності й унікальності кожної особистості, віри у позитивну і творчу природу людини, її соціальну спрямованість, що, своєю чергою, є умовою партнерства, співіснування людей. Освіта, на думку Дж. Дьюї, є частиною внутрішнього розвитку дитини, а, отже, ні сам розвиток, ані освіта не повинні ставити перед собою жодної цілі окрім самих себе – розвитку і освіти. Вчений стверджує, що розвиток – головна мета освіти, а тому пов’язує його із самовдосконаленням та самореалізацією особистості. За такого підходу необхідно створювати таке освітнє середовище, у якому дитина долучатиметься «до скарбниці спільної діяльності» у навчальному процесі; саморозкриття та вияву властивих їй унікальної і неповторної сутності; визначення напрямів і ресурсів особистого зростання [3].
Отже, сукупність знань, умінь та індивідуальних здібностей, освіченість особистості виступають пріоритетним засобом становлення духовних сил та інтелекту у освітньому середовищі. Зокрема, вплив розвивального освітнього середовища на повноцінний й гармонійний розвиток особистості є очевидним. Так, І. Якиманська розглядає процес освіти як засвоєння нової інформації особистості методом поєднання з власним досвідом й як наслідок подальшого її перетворення у індивідуальне знання. Проте вчена не розглядає освітнє середовище як умову чи засіб розв’язання певних завдань особистісно зорієнтованого навчання.
Означена проблема є доволі актуальною й тому, що результат навчання та виховання особистості, її розвитку не завжди відповідає нормам, вимогам часу, суспільства. З одного боку, здавалося б, особистість залежить від умов, у яких вона живе, діє та розвивається. Проте з іншого, - інтерес до пізнання навколишнього світу, мотивація покращити його виникає й розвивається тоді, коли оточення, яке навчає, виховує, наставляє, проявляє інтерес до життя та само актуалізації особистості. Саме тому важливо особливу увагу звертати на створення розвивального середовища, такого, що уможливить індивідуальний розвиток кожного.
Розглядаючи умови формування і становлення особистості під впливом освітнього середовища, можна виокремити основні завдання, а саме: створення сприятливих умов і можливостей для повноцінного розвитку кожної дитини; варіативність навчальних програм; оновлення змісту освіти; орієнтованість навчання і виховання особистості на духовний світ дитини; культуровідповідність освіти; адаптацію учнів до соціальних змін тощо. Заслуговує на увагу й проблема формування у дітей мотивів, що впливають на умови досягнення як особистого успіху, так і ефективність усього навчально-виховного процесу школи. Механізм реалізації освітніх траєкторій полягає у розробці для кожного учня проекту власного розвитку (з урахуванням індивідуальних рис, задатків); освітнього плану, що дозволятиме і передбачатиме індивідуальний розвиток кожного. Розвивальний освітній простір повинен передбачати проектування індивідуальних режимів життєдіяльності дитини з урахуванням її даних про здоров’я, психофізіологічні та вікові особливості, інтереси, нахили, уподобання, життєві плани. Так, на відміну від традиційної, освіта в умовах розвивального освітнього простору визнає за учнем пріоритет його індивідуальності, значущості як суб’єкта пізнання, його повного занурення у освітній простір, який, своєю чергою, буде спеціально організованим й налаштованим щодо розвитку кожного.
Розвиток особистості в умовах розвивального освітнього простору має власні пріоритети, одним із яких виступає повнота інтелектуального життя, духовна єдність, утвердження поваги, гідності, справедливості у взаєминах. З іншого боку, молоді необхідно надавати права і можливості вибору, створювати ситуації успіху та збагаченого освітнього простору. Іншими словами, сучасні навчальні заклади покликані формувати життєві концепції учнів, слугувати реалізації їх творчих планів та задумів, допомагати вибудовувати власну стратегію життя, яку ми розглядаємо як ідеальну, динамічну модель свідомої побудови і здійснення дитиною власного життя з урахуванням життєвої перспективи, що відображає ключові цілі особистості.
Так, послуговуючись створеними комфортними умовами, має змогу робити вибір власного способу, цілей, життя та шляхів їх досягнення, тобто розвиватись за індивідуальним графіком, за траєкторією власного бажання. Натомість правильний підхід до означеного процесу дозволяє вчасно скерувати, скоригувати вибір молодої людини ; надати потрібні не лише освітні послуги, а й допомогу у процесі саморозвитку та самореалізації.
Життєвий задум, наповнюючись змістом, переростає у життєву програму – сукупність певних дій, направлених на досягнення поставленої мети особистості. У процесі життєвого самовизначення виокремлюємо самопізнання, самовиховання і життєвий вибір, визначення яких також обумовлюється оточуючим освітнім простором. Отже, розвивальне освітнє середовище має слугувати не лише освіті та навчанню, а й вихованню особистості як суб’єкта власного життя і успіху, оволодіння нею життєвої компетентності.
Показниками освітнього середовища є його насиченість і структурованість, які базуються на принципах одно- та різноманітності, варіативності. А тому освітнє середовище ми розглядаємо як динамічне утворення, що являє собою сукупність його складових, системи управління освітою, умов та місця надання освітніх послуг, суб’єктів освіти. Основними аспектами, на яких варто зупинити увагу сьогодні щодо означеної проблеми, є створення спеціальних (загальнонаціональних, регіональних) програм в умовах нового освітнього середовища; окреслення стратегії прискорення, збагачення та індивідуалізації навчання; виокремлення принципів і методів ідентифікації обдарованості; вияв здібностей, властивостей та основних поведінкових характеристик особистості щодо її подальшого розвитку.
Таким чином, в епоху інформаційної насиченості, новітніх технологій, швидкоплинності процесів у всіх сферах життєдіяльності людини розв’язання проблем, пов’язаних з розвитком, широким використанням та реалізацією творчого потенціалу особистості потребує створення освітнього середовища, яке б слугувало ефективному її навчанню, розвитку, індивідуалізації та соціалізації. Загалом освітнє розвивальне середовище школи повинно бути спрямоване на створення умов, що забезпечують можливість соціалізації дитини у відповідності до віку, індивідуальних потреб, цінностей життя у людському суспільстві. До створення такого середовища висувається чимало вимог, воно має свої ознаки та специфіку. Відтак, основною рисою освітнього середовища є комфортні умови як для розвитку, так і саморозвитку усіх учасників педагогічного процесу; належні можливості для розкриття й удосконалення здібностей особистості школяра; прояву творчості, індивідуальності, унікальності; включення у різні види діяльності як важливої умови задоволення природної та соціальної потреби у розвитку задатків, нахилів і талантів.
Блог учителя зарубіжної літератури295-річниця з дня народження Григорія Сковороди.
295-річниця з дня народження Григорія Сковороди.
Якщо в твоєму домі скарб заритий, а ти про те не знаєш, слово в слово, як би його і не бувало. Отож, пізнай самого себе, віднайти себе самого і знайти людину – це все одне означає.

Наркіс: розмова пізнай самого себе

У цих нібито і простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, усі люди від народження наділені різними здібностями. Коли людина відчуває у собі талант, вона дарує його людям, працює над удосконаленням своїх здібностей, примножує свій творчий здобуток новими перлинами.

Головне – це воля до вдосконалення, власного й суспільного. Це – бажання та вміння поділитися з іншими тим, чого у багатьох немає, але що може прикрасити і покращити буття.

Тільки в процесі чесної безкорисливої праці та розкритті своїх талантів людина по – справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона може повністю оцінити все те, прогресивне, що створило людство в ході розвитку, ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.

Головне – що творчість – це талант, примножений на щиру працю. А творча людина – наче той колос, що живиться силою землі й сонця, дарує людям хліб. Вона намагається жити так, щоб і праця давала їй задоволення і дозвілля було змістовним, захоплення цікавим.

Талант від Бога. Це має бути неодмінно. Так, якщо в мене при народженні немає вокальних даних, то видатним співаком я ніколи не стану. Я можу займатися співом, ходити у гурток, навчитися відчувати музику, врешті певною мірою навчити співати. Але це не буде той рівень, який мають видатні сучасні співаки країни. Плюс все це буде котувати багато нервових витрат. Або візьмемо простіше – плавання. На перший погляд здається, якщо плавати

щодня певну кількість годин, то і станеш відомим спортсменом. Але все це не так просто, одні відчувають себе у воді як риба, інші мають просто панічний страх перед водою і одразу тонуть.

Так, і в житті виходить, що скарб – це талант кожної людини, який дається їй при народженні, певна здатність до чогось. Я незнаю, що є тим важливим поштовхом, щоб талант людини запалав яскравою зіркою прикрасивши життя. Але, людина повинна сама відчувати в собі творчі здібності, захотіла б подарувати їх людям. Такі люди повинні усвідомити, що їм надана виняткова властивість радувати світ творами своєї душі і хисту.

Григорій Сковорода глибоко переконаний, що щастя кожної людини «всередині нас… хай ніхто не очікує щастя ні від високих наук, ні від почесних посад, ні від достатку» бо воно залежить від серця, «серце від світу, світ від знання, знання від Бога». Він глибоко переконаний, що людина народилася з задатками, треба їх тільки розпізнати в собі й реалізувати, тобто використати на практиці: стати ратаєм, тобто орачем, хліборобом, якщо любиш землю і розумієш її; шевцем – якщо любиш красиве взуття і вмієш моделювати його; кравцем – якщо подобається гарний одяг і ти бажаєш одягнути світ у найкращі свої моделі; вчителем – якщо любиш дітей і готовий усе життя вчитися, бо спочатку «довго сам учись, коли хочеш навчати інших». А ще ніколи – ніколи нічого не створиш словом, «коли те саме руйнуєш ділом». Це повинен зрозуміти кожен.

Письменник навчає не тільки творити красу, а й бачити її в своєму домі, той неоціненний скарб, «бо хто дома сліпий, той і в гостях нічого не помітить». Отже, бачити світ щасливим і себе в нім – це навчитись бачити й цінувати красу, самому творити її , «знайти себе в самому собі». Треба лишень пізнати себе – до чого хто народжений. Замислись друже, до чого ти маєш здібності? Як розберешся, що є твоє, то навіть складнощі в житті до душі будуть, а якщо

помилку зробиш – то і в достатку незадоволений будеш, шукатимеш – де втратив себе, де загубив своє покликання …

Щастя твоє – усередині тебе є.

Бувай! Шукай себе!
Easy English - блог учителя англійської мови Сушко Вікторіі ВікторівниCamp Icebreakers
Compass Name Game
1. Have participants stand in a circle.
2. One volunteer stands in the middle of the circle and starts the game as the "caller."
3. The caller points at a member of the circle and says one of the following: You, Me, Left, or Right.
4. Based on which direction the caller says, the person being pointed at must correctly name that person. "You" is the name of the person being pointed at. "Me" is the caller. "Left" or "Right" are the people on the person on the circle's left or right side.
5. Once the caller points and says the direction, he/she must count to five aloud. The person must correctly identify the name before the caller reaches five.
6. If the person in the circle incorrectly identifies the name, or doesn't speak in time, that person becomes the new caller in the middle of the circle.
7. If the person correctly identifies the name, the caller must move onto a new person of their choice.
My Name is and I like to...
Everyone in the group stands in a circle.
The first person says, "My name is and I like to ______ (insert hobby and act out a motion from that hobby.)
The rest of group then says, "(Person's Name) likes to (hobby) and acts out motion. Example, "My name is Dave and I like Fish (action out casting a reel).
The next person repeats the process.
The rest of group then says that person's name, hobby, and motion and the moves onto the first person's info.
This continues until the last person goes, at which the entire group calls out the last person's info and moves along through the whole group and repeats everyone's info.



Name Toss
Here are the common rules:
1) Arrange the group in a circle.
2) One person starts off by saying the name of someone else in the circle, and tossing the ball to them.
3) That person then in turn says the name of a different person, and tosses the ball to someone else who has not yet received the ball.
4) That continues until everyone in the circle has received the ball once.
5) Generally, the objective is to pass the ball around the circle without dropping it. If the ball is dropped, the group restarts until completed without dropping.
6) You can add a "thank-you, (name)" from the receiving person if you like...

Cross the Circle
Have everyone sit in a circle with one person in the center. Person in the middle names something you have, have done, or can do (e.g. “Cross if you have ever jumped out of a plane, if you own a dog, have blue eyes"). Those people that can give a positive answer to the question will cross the circle and find an open spot of someone else that answered positively. There should be one person left in the center. This person then gets to pick the topic.
Easy English - блог учителя англійської мови Сушко Вікторіі ВікторівниSummer Day Camp 2016
БОРОЗЕНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ

ПЛАН РОБОТИ МОВНОГО ЗАГОНУ “SMILE”
Мета та завдання мовного загону :
Мета:
створити відповідне мовне середовище та умови для заохочення учнів до вивчення іноземних мов.
Завдання:
 організувати відпочинок дітей, які зараховані до табору
 підвищити рівень володіння французькою та англійською мовами учнів, зацікавити дітей, сприяти самостійній підготовці учнів удома, започаткувати моду на вивчення іноземних мов в Україні;
 допомагати школярам здобувати необхідні мовні навички та непомітно долати мовний бар’єр;
 удосконалювати усне (розмовне) мовлення дитини;
 поєднати навчання із захоплюючим відпочинком;
 створити мотивацію для подальшого удосконалення англійської мови.
 розвивати творчі здібності та інтереси школярів;
 забезпечити захист здоров'я та життя;
 організувати змістовний та безпечний відпочинок;
 виховувати любов до рідного краю, села.
OUR MOTTO
Smile, smile every day
Let’s have fun
and play today!
30.06
День знайомств
Основні виховні
заходи
Прийом дітей
Ранкова зарядка
Урочиста лінійка «Сонце посміхається, дитячий табір «Веселка» відкривається».

Знайомство.
Ігри Compass Name Game; My Name is and I like to...; Name Toss; Cross If You….
Education time: розробити власні правила загону, створити «Квітку «Добрих слів», стінгазету загону (англійською).
Розважальні ігри на свіжому повітрі
Lunch time

Arts and Crafts
(Майстер-клас)

31.06
День англійської мови
Прийом дітей

Ранкова зарядка

Гра «Шерлок Холмс»
“Sherlock Holmes” game

Education time:
Виготовлення книжечки “My first ABC-book”.
“The ABC party”
Вікторина “Who knows English better”
Конкурс малюнків “My favourite English letter”

Розважальні ігри на свіжому повітрі

Lunch time

Arts and Crafts
(Майстер-клас)
01.06
День сім’ї
Прийом дітей

Ранкова зарядка

«Кличе в коло гра весела» (розучування англійських дитячих ігор).
Education time:
Проект “My family tree”
Гра “Family”
Розгадування кросвордів, ребусів
Казки моєї бабусі
Розважальні ігри на свіжому повітрі

Lunch time


Arts and Crafts
(Майстер-клас)
02.06
День спорту
Прийом дітей

Ранкова зарядка

«Кличе в коло гра весела» (розучування англійських дитячих ігор).
Education time:
Проект “My favourite sports”
Розгадування кросвордів, ребусів
Спортивні естафети “Галявина ігор”

Розважальні ігри на свіжому повітрі

Lunch time


Arts and Crafts
(Майстер-клас)
03.06
День культури
Прийом дітей

Ранкова зарядка

«Кличе в коло гра весела» (розучування англійських дитячих ігор).
Education time:
Проект “My favourite сartoon”
Гра-вікторина “What cartoon is it?”
Перегляд мультфільмів англійською мовою

Розважальні ігри на свіжому повітрі

Lunch time


Arts and Crafts
(Майстер-клас)
04.06
День
Здоров’я
Прийом дітей

Ранкова зарядка

«Кличе в коло гра весела» (розучування англійських дитячих ігор).
Education time:
Стіннівка “Healthy Food”
Гра-вікторина “Eat right – Stay fit”
Розучування зарядки англійською мовою


Розважальні ігри на свіжому повітрі

Lunch time


Arts and Crafts
(Майстер-клас)
06.06
День Природи
Прийом дітей

Ранкова зарядка

«Кличе в коло гра весела» (розучування англійських дитячих ігор).

Education time:
Музичний вернісаж.
Галявина цікавого Name Three, Colours, Hot Seat
Конкурс малюнків «Малюю природу свого краю»

Розважальні ігри на свіжому повітрі

Lunch time


Arts and Crafts
(Майстер-клас)
07.06
День казки
Прийом дітей

Ранкова зарядка

«Кличе в коло гра весела» (розучування англійських дитячих ігор).

Education time:
Конкурс на кращий малюнок до англійських казок
Розгадування кросвордів та ребусів
Інсценізація казки
Перегляд фрагментів казок
Розважальні ігри на свіжому повітрі

Lunch time

Arts and Crafts
(Майстер-клас)
08.06
День
захисту
тварин
Прийом дітей

Ранкова зарядка
«Кличе в коло гра весела» (розучування англійських дитячих ігор).

Education time:
Конкурс на кращу загадку про тварин
Спортивні джунглі.Tom and Jerry.
Ігри Frog; Lion’s Cub; Animal Alphabet
Вивчення пісні
“In the Zoo”

Розважальні ігри на свіжому повітрі

Lunch time

Arts and Crafts
(Майстер-клас)
09.06
День друзів
Прийом дітей

Ранкова зарядка

«Кличе в коло гра весела» (розучування англійських дитячих ігор).

Education time:
Бесіда «Один за всіх і всі за одного».
Створення альбомів або колажів. Create picture books that can be signed by other campers.
Пісенне коло.
Ігри Look Up - Look Down, Memory Jogger

Розважальні ігри на свіжому повітрі
Lunch time

Arts and Crafts
(Майстер-клас)
10.06
День іграшок
Прийом дітей

Ранкова зарядка

«Кличе в коло гра весела» (розучування англійських дитячих ігор).

Education time:
Казка про життя іграшок
Весела вікторина “Welcome to the Toyland”
“Beautiful toys”


Розважальні ігри на свіжому повітрі

Lunch time


Arts and Crafts
(Майстер-клас)
11.06
Закриття табору
Прийом дітей

Ранкова зарядка

«Кличе в коло гра весела» (розучування англійських дитячих ігор).


Галявина «Табір, до побачення» .
Святковий концерт, ігри, розваги
Конкурс малюнків “Мій найкращий день у таборі”

Розважальні ігри на свіжому повітрі

Lunch time

Arts and Crafts
(Майстер-клас)
Easy English - блог учителя англійської мови Сушко Вікторіі ВікторівниДо Дня партизанської слави та партизанського руху в Україні
До Дня партизанської слави та партизанського руху в Україні
Мета: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні, героїв партизанського руху; розвивати образне мислення, артистичні здібності в декламуванні поезій; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до тих, хто боровся за батьківщину.
Обладнання: репродукції картин про партизанський рух в Україні, про Другу світову війну; плакат «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України - є обов’язок громадян України» (ст. 65, Конституції України); фотографії ветеранів партизанського руху, виставка учнівських малюнків про війну.

Хід заходу
1. Історія виникнення свята (доповідь учня)
22 вересня 2001 року, в день 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, у нашій країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента України № 1020/2001 від 30.10.2001.
Свято партизанської слави встановлено в Україні «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам'яті...».
Про це сказано в Указі Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року N1020/2001.
Це - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.
2. Короткий огляд партизанського руху
Учень 1. Перші загони партизанів з’явились в Україні восени 1941 року під Черніговом та Сумами під керівництвом Миколи Попудренка (на фото 1) та Сидора Ковпака.
Як відомо, організація руху опору в Україні проти німецьких окупантів та їх союзників у 1941—1942 роках була пов’язана з величезними труднощами. Офіційна концепція війни «малою кров’ю на ворожій території», що панувала напередодні війни, не передбачала дій партизанських загонів.
До літа 1942 року на території України продовжувало діяти лише близько десятої частини створених владою підпільних груп, або лише дві тисячі осіб. В кінці 1941 року нетривалий час діяв загін в околицях Нікополя й Кривого Рогу (500 осіб), що мав завдання знищити не пошкоджені шахти, але окупанти цей загін швидко ліквідували. Така сама доля спіткала й загін, що діяв взимку 1941—1942 років біля Павлограда і на східній Дніпропетровщині (близько 400 осіб). Довше діяли партизани в Криму.
Партизанський рух в Україні набув масовості з кінця 1942 року. Такий активний спротив окупаційному режиму з боку мирного населення виник внаслідок нещадного терору, масових вбивств, геноциду єврейського населення, вивезення молоді до Німеччини на примусові роботи.
Учень 2. У 1943 році партизани контролювали лісні райони Північно-Східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням Червоної армії восени 1943 року рух радянських партизанів в Україні пожвавився. Якщо на 1 січня 1943 року в Україні було 13300 партизанів (у 7 з’єднаннях і 155 самостійних загонах), то на 1 грудня 1943 року — вже 43500 партизанів. На початок 1944 року їх число зросло до 47 800 (близько 10% усіх партизанів в СРСР).
У травні-жовтні 1943 року загін Сидора Ковпака здійснив відомий рейд з Путивля через Волинь у Карпати з завданням «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро.
У 1943 році пройшли також рейди менших загонів радянських партизанів: М. Наумова (на півдні Україні), Н. Мельника та О. Федорова (Правобережжя й Волинь). Партизанським формуванням розвідувального типу був загін Д. Медвєдєва, який діяв на Волині (частково на Львівщині та Грубешівщині) у 1942—1944 роках і виконав ряд терористичних актів проти окупантів, зокрема, убивство розвідником Миколою Кузнецовим у Львові віце-губернатора Бауера.
У Миколаєві підпільна антифашистська група «Миколаївський центр» під керівництвом Віктора Лягіна здійснила ряд великих диверсій, які заподіяли німецьким окупантам великої шкоди в живій силі і техніці (знищила аеродром, нафтобазу, склади, обладнання заводів, морські судна), добувала і передавала в Центр цінну розвідувальну інформацію про супротивника.
Учень 3. Після визволення України від фашистів та їх союзників партизани вели бої спільно з радянською армією, а згодом перейшли переважно у Польщу (частина на Словаччину), де відзначилася партизанська дивізія під командуванням П. Вершигори. Український партизанський штаб проіснував до 1 червня 1945 року; в кінці війни він керував радянськими партизанами у Польщі і Словаччині.
Окрему групу радянських партизанів в Україні становили невеликі загони та комсомольські підпільні групи, що виникали стихійно: «Молода Гвардія» на Донбасі, підпілля у Вінниці, загін капітана Кудрі у районі Диканьківських лісів та уздовж Ворскли. Майже 30 тисяч учасників руху опору загинуло або потрапило в табори смерті.
Дії партизанських загонів та підпільних організацій у роки Великої Вітчизняної війни нанесли непоправні збитки живій силі, інфраструктурі та техніці противника, здійснили неоціненний внесок у наближення Великої Перемоги над фашистами та їх союзниками.
Ще з радянських часів подвиг партизан-підпільників увічнюють у багатьох населених пунктах України пам'ятники, історичні музеї, музеї партизанської слави. Є такий музей і в нашому місті.
3. Розповідь про партизана-земляка.
Олександр Петрович Криволевич (фото на дошці) народився у с. Ольмани в Брестській області у селянській сім’ї. Як і всі селяни в ті часи родина займалася одноосібним господарством. Мали свою землю і худобу, тому дітям змалечку доводилося допомагати батькам. Олександру не вдалося здобути освіту. Він закінчив лише 4 класи за польської влади, але здебільшого випасав корів та волів. Тож навчився господарювати біля худоби і на землі, а пізніше освоїв будівельну справу.
Коли розпочалася війна, Олександру виповнилося 23 роки. Як відомо, бойові дії у Брестській області розпочалися блискавично і Олександр не потрапив до лав Радянської армії, а перебував на тимчасово окупованій фашистами території. Часто в село навідувалися партизани. Одного разу Олександр та його друзі подалися у партизанський загін об’єднання Бегми з 3 серпня 1943 року.
Зі своїми товаришами Олександр нападав на німецькі штаби, залізниці, підривав мости, лінії зв’язку, склади зі зброєю, вони здобували зброю, одяг та харчі для партизанів.
Перебував Олександр Петрович бійцем партизанського руху до січня 1945 року. Перебуваючи в тилу фашистів на території Білорусії, Польщі, Західної України і Карпатських гір, брав участь у 40 операціях із знешкодження німецьких загарбників.
Зі спогадів Олександра Петровича: він часто згадував своїх друзів, походи і незабутнє оточення німецькими карателями, яке вони витримали і після двомісячного опору їх звільнив С. А. Ковпак. Нарешті настав світлий час: радянська армія перейшла в наступ на всіх фронтах. Неоціненну допомогу регулярним військам у грандіозній битві з ворогом надавали партизани, аж поки 28 жовтня 1944 року від німецьких окупантів була звільнена вся Україна.
Потім у регулярній армії Олександр Петрович громив фашистів аж до Дня перемоги. Під час перебування в партизанському загоні в с. Волоща (Івано-Франківська обл.) познайомився з гарною дівчиною, яку звали Галина, з якою пізніше і одружився. У Борозенське разом із дружиною переїхав у 1952 році. Зараз його донька Дуся тут і проживає. Він був останнім партизаном нашої місцевості, який прожив найдовше і ми мали змогу дізнатися про ті часи з перших уст.
Учні зачитують прислів’я і приказки про Батьківщину, про захист її від нападників.

Учитель. Закінчуючи нашу розмову, хочеться нагадати всім слова: «Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те що вона своя». Сподіваюся, що ви діти, будете справжніми захисниками своєї Вітчизни.
До Дня партизанської слави та партизанського руху в Україні
Easy English - блог учителя англійської мови Сушко Вікторіі ВікторівниДо Дня визволення України від німецько-фашистських загарбників
Визволення України від німецьких загарбників
Мета: формувати свідоме ставлення до героїзму людей в лиху годину; поглибити знання дітей з історії свого народу; довести, що люди звільняли свою країну від ворогів безкорисливо; виховувати повагу і любов до людей, які ціною свого життя здобули Велику Перемогу.
ХІД ЗАНЯТТЯ
Вступна частина
1. Організаційний момент.
2. Повідомлення теми і мети заняття
Сьогодні ми поговоримо про дуже важливу подію, яка сталася багато років тому. Про Велику Вітчизняну війну.
Основна частина
1. Вступне слово вчителя:
У жовтні місяці ми відзначаємо річницю визволення України від німецько-фашистських загарбників. На українській землі війна тривала1225 днів і ночей, з 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війну 1941 -1945 років. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.
2. Розповідь про війну
Велика Вітчизняна війна – визвольна війна проти фашистської Німеччини та її союзників, складова частина Другої Світової війни 1939-1945 рр. – почалася після нападу Німеччини. План нападу на Радянський Союз отримав назву «Барбаросса» на честь жорстокого германського імператора Фредеріка Барбаросси, який жив у ХІІ ст., командував лицарським військом і проливав багато людської крові. Назва «Барбаросса» визначає характер війни як жорстокий винищувальний, руйнівний. Такою війна і замислювалася, але виконання цього плану було зірване героїчною боротьбою нашого народу.
Це був важкий час для України. Вперше в історії великої війни фашистів зупинив героїчною боротьбою героїчний народ. Голландія капітулювала на шостий день, Бельгія – на 11, Франція протрималась 42 дні, а Київ наші війська боронили 72 дні, 73 героїчні дні боролася Одеса, 250 днів захищався Севастополь.
3. Виступи учнів
1-й учень Гітлерівська Німеччина і її керівництво наш народ недооцінила. Вистояти і перемогти в такій ситуації могло лише згуртоване, об’єднане спільністю інтересів і мети суспільство.
Ті ж глибинні витоки патріотизму, що й на фронті, народжували масовий трудовий героїзм людей, які працювали в тилу, забезпечували фронт усім необхідним для розгрому ворога.
2-й учень Наша рідна Херсонщина постраждала не менше, ніж інші регіони України. За свідченням “Книги пам’яті” тільки на Херсонщині з 134 тисяч призваних до армії, 74 тисячі воїнів вважаються загиблими або зниклими безвісти.
Найважчим, героїчним і трагічним був 1941 рік – рік початку
війни. Німим докором нам, сучасникам, є 1586 братських та окремих могил на Херсонщині.
Адже покояться там вічним сном здебільшого невідомі воїни. Дуже
важливо встановити їхімена. А як це зробити, коли за наказом Сталінат№ 138 від 13 березня 1942 року було скасовано солдатські медальйони. А 12 квітня 1942 року у радянській армії відмовилися від поіменного обліку втрат, натомість запровадивши графу “зник
безвісті”.
У численних братських могилах лежать, здебільшого, визволителі, а ті, хто загинув на початку війни, часто не мають і таких поховань. У списках невідновних людських втрат літа-осені 1941 року, складених краєзнавцями, у графі “де похований” найчастіше значиться “не
повернувся з бойового завдання”, “переданий морю”, “пропав”.
Списки воїнів, що загинули у бою, пропали безвісті, померли від ран і хвороб на Херсонщині у 1941-1944 роках складені краєзнавцями В.Гришановим, Л.Єршовою, В.Ткач та ін., вказані місця їх поховань, номери братських могил, адреси живих родичів.
3-й учень Територію Херсонщини від фашистських загарбників визволяли два фронти – 3-й Український під командуванням
Р. Я. Малиновського та 4-й Український під командуванням Ф.І. Толбухіна. Безпосередньо у визвольних боях на території нашого краю брали участь 2-га, 3-тя гвардійські, 5-та ударна, 28-а, 44-та та 51-ша загальновійськові армії, 8-ма, 17-та повітряні армії, а також 2-й гвардійський механізований, 4-й гвардійський Кубанський козачий кавалерійський, 5-й Донський козачий кавалерійський,19-й танковий корпуси та інші частини фронтового підпорядкування.
Визволення Херсонщини проходило в два етапи. З жовтня до листопада 1943 року було визволено Лівобережжя. Правобережжя було визволено під час другого етапу, який тривав з лютого до квітня 1944 року. Перший населений пункт Нижні Сірогози було звільнено 28 жовтня 1943 року. Останній населений пункт Херсонщини – залізничну станцію Чонгар – звільнено 12 квітня 1944 року.
У боях за визволення Херсонщини від фашистських загарбників загинуло, померло від ран та зникло безвісти 47 тисяч бійців Червоної армії. За героїзм та мужність, проявлені при визволенні нашого краю 67 воїнів отримали звання Героїв Радянського Союзу. П’ятеро воїнів повторили подвиг О.Матросова, закривши своїми тілами амбразури дотів і дзотів, – С.І.Кочнєв, Омар Омаров, С.А.Харченко, І.О.Галенко, М.Х.Губайдулін.

Хроніка тимчасової окупації фашистськими загарбниками населених пунктів Херсонської області та звільнення їх частинами Радянської армії
№ Найменування населених пунктів Дата тимчасової окупації Дата визволення
1 Нижні Сірогози, райцентр
16 вересня 1941 р. 28 жовтня 1943 р.
2 Іванівка, райцентр
19 вересня 1941 р 29 жовтня 1943 р.
3 Генічеськ, райцентр
16 вересня 1941 р. 30 жовтня 1943 р.
4 Новотроїцьке, райцентр
12 вересня 1941 р. 31 жовтня 1943 р.
5 Сиваське, село
16 вересня 1941 р. 31 жовтня 1943 р.
6 Червоний Чабан, село Каланчацького району
24 вересня 1941 р. 31 жовтня1943 р.
7 Асканія-Нова, заповідник, Чаплинського району
14 вересня 1941 р. 31 жовтня 1943 р.
8 Чаплинка, райцентр
12 вересня 1941 р. 31 жовтня 1943 р.
9 Горностаївка, райцентр
11 вересня 1941 р 1 листопада 1943 р.
10 Каланчак, райцентр
11 вересня 1941 р. 2 листопада 1943 р.
11 Каховка, райцентр
2 вересня 1941 р. 2 листопада 1943 р.
12 Нова Маячка, село Цюрупинського району
10 вересня 1941 р 2 листопада 1943 р.
13 Скадовськ, райцентр
13 вересня 1941 р. 2 листопада1943 р.
14 Цюрупинськ, райцентр
10 вересня 1941 р. 4 листопада 1943 р.
15 Гола Пристань, райцентр
13 вересня 1941 р. 4 листопада 1943 р.
16 Цюрупинськ, залізнична станція
11 вересня 1941 р. 20 грудня 1943 р.
17 Верхній Рогачик, райцентр
15 вересня 1941 р. 6 лютого 1944 р.
18 Велика Лепетиха, райцентр
16 вересня 1941 р. 8 лютого 1944 р.
19 Михайлівка, село Нововоронцовського району
19 серпня 1941 р. 10 лютого 1944 р.
20 Нововоронцовка, райцентр
18 серпня 1941 р. 27 лютого 1944 р.
21 Високопілля, райцентр
16 серпня 1941 р. 29 лютого 1944 г.
22 Дудчани, село Новоронцовського району
19 серпня 1941 р. 9 березня 1944 р.
23 Берислав, райцентр
26 серпня 1941 р. 11 березня 1944 р.
24 Велика Олександрівка, райцентр
22 серпня 1941 р 12 березня 1944 р.
25 Херсон, місто, обласний центр, залізнична станція, порт
19 серпня 1941 р. 13 березня 1944 р.
26 Білозерка, райцентр
17 серпня 1941 р. 14 березня 1944 р.
27 Щасливцеве, село (Арабатська стрілка)
20 вересня 1941 р. 11 квітня 1944 р.
28 Чонгар, залізнична станція
15 вересня 1941 р. 12 квітня 1944 р.






ІІІ. Заключна частина
Слово вчителя
73 роки відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не пройшло років і десятирічь, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.
Десь там, в історії, гудуть фронти,
Клекоче пеклом знавісніла битва…
Солдаток плач, й скорбота сироти,
І матерів свята молитва.
Десь там, в історії…
Та кров холоне й нині,
В зажурі вічній наші матері…
Я хочу щастя милій Україні,
Я хочу миру на моїй землі!
Валентина Козак «Очі України»
Easy English - блог учителя англійської мови Сушко Вікторіі ВікторівниДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

Мета:
поглиблювати знання з історії України та народознавства; виховувати у дітей шанобливе ставлення до власної історії і спонукати до наслідування кращих козацьких рис гетьманів та кошових отаманів (відваги, мужності, безмежного патріотизму, добродушності, безкорисності, товариськості.
Зміст виховної діяльності: Ціннісне ставлення до суспільства і держави
Час проведення: 20 хвилин
Місце проведення: класна кімната.
Форма виховної години: усний журнал з елементами вікторини.
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Вступ
Учитель.
14 жовтня – Покрова Пресвятої Богородиці та День українського козацтва.
Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Хоча свято було впроваджене ще з часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з 12 століття. На території України найстарішою церквою, яка присвячена святу Покрова є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 р. як форт.
А хто пам’ятає легенду, пов’язану із святом Покрови ?
Учень 1.
Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Година спілкуванняПокровський собор Харкова, зведений у 1689 р., у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 році видатним Григоровичем-Барським.
Учитель.
Чому 14 жовтня святкується День українського козацтва?
Для українських козаків день Покрови Божої Матері був найбільш шанованим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю Заступницею і Покровительницею. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови.
ІІ. Теоретичні відомості з історії дня козацтва – 14 жовтня (свято Покрови)
Історична довідка
Учень 2.. Взимку земля – від покровом снігу, влітку – зелених трав, восени – опалого листя і будь-якої пори – під покровом неба. Птаха захищає пір’я, звіра – хутро, людину – дах її оселі, а всіх живих істот – небесна покрівля. “Ніхто і ніщо по всіх земних усюдах не може обійтися без Покрови”, – пояснюють мудраки, що у всьому звикли бачити міцну природну основу. Осіннє свято Покрови встановлено на честь Божої Матері. Історія виникнення свята має глибоке коріння. Виникло воно ще в Х ст. у Візантії, на яку в цей час нападали араби. В оточеному Константинополі люди зібралися на відправу до Влахернської церкви. Під час божої служби святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній побачили в горішній частині храму образ Божої Матері. Вона в оточенні сонму святих тримала над віруючими християнами омофор (покров – звідси Покрова) і молилася. Це придало грекам впевненості у своїх силах, і вони відстояли незалежність. З того часу свято Покрови стало всенародним. Ця довга біла покрова стала своєрідним оберегом і України, символом її споконвічного прагнення до встановлення злагоди і миру між своїми і чужими землями.
Невипадково саме 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, з 1990 р. відзначається свято запорозького козацтва – цього унікального явища в світовій історії. Бо запорозькі козаки. особливо шанували Покрову. На Січі це свято було храмовим. Богородиця була їхньою заступницею в далеких походах, під її покровом вони не боялися ні розбурханої стихії, ні злих ворожих сил. Її зображення було вибите на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козацького лицаря на Січі була Покровська церква, від її порога січовики вирушали на захист рідної землі і з подякою за порятунок поверталися до неї після походів.
Саме восени на Покрову козаки часто проводили загальновійськову Раду, де переобирали кошового отамана і старшину. Першу церкву на честь Покрови запорожці побудували в 1659 р. на Чортомлицькій Січі. За свідченням Д.І.Яворницького, за час існування Січей було побудовано 13 церков Покрови Богородиці. Крім того, Покрова уособлювала ще й материнство – святе поняття для козаків. Як писав Д.І. Яворницький: “… це свято для козаків мало подвійне значення, під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого огню, ні грізної стихії, ні морської бурі; під Покровом Пріснодіви, вони залишалися нежонатими, і свято виконували головний девіз святого життя – захист православної віри”.
Після зруйнування Січі запорожці захопили з собою за Дунай і образ Покрови.
Народні прикмети.
Учень 3. Прийшла Покрова – всохла діброва і з’їла полудень корова. Покрова в народному календарі – помітна переломна дата, після якої холод почувався повним господарем на землі. Ледь ворушачи губами на вітряному осінньому перехресті, селянин зітхав: “Недалеко до Покрови – ще сіна накошу, а прийшла Покрова – заніміла мова”. До Покрови гречкосії намагалися утеплити хати, навалюючи вздовж стін хмиз, сухі кукурудзяні стебла, підправляючи призьби, забиваючи і замазуючи усі щілини. Звідси і вигук: “Покров, натопи хату без дров!” Напередодні Покрови “засушували хату” – починаючи топити піч, виконували деякі обряди (скажімо, тричі перекидали через дах шмат кізяка). А вже коли пічний вогонь розігрівав оселю, то під її дах (особливо новий) запрошували і саму Покрову: “Покрова кохана, ходи до нас в хатку. Будеш ти співати і нас звеселяти”.
У жовтні повністю закінчувалися роботи в полі, садівники набивали комори і льохи яблуками – “покровками”. Раділи господарі, яким вдалося зібрати і відправити під надійні замки багатий врожай. Веселішали і господині. Цієї пори їхні чоловіки нерідко жартували: “Як прийшла косовиця, то й жінка кородиться, як прийшла жнива, жінка як нежива, а як прийшла Покрова, то й жінка здорова”.
Жовтень був веселим, щедрим на розваги місяцем (звичайно, для тих, хто як слід підготувався до зими). У селах після Покрови починали грати весілля. В народі говорили, що Покрова покриє траву листям (жовтень, до речі, називали ще “падолистом”), землю – снігом, а дівчат – шлюбним вінком. Юні красуні збиралися і співали: “Свята Покрівочко, покрий мені головочку, хоч хусткою, хоч ганчіркою, аби не залишалася дівкою. Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув”. А дехто шепотів уночі, звертаючись до небесної заступниці: “Свята Покрово, почорніть мені брови, а личико біле єсть, якби іще був у мене тесть”.
ІІІ. Конкурс- бліц "Козацьке слово"
1)Дерев'яна палиця з кулею в горі, яка може бути оздоблена коштовним металом та камінням; ознака влади (булава).
2) Перший Помічник кошового, документознавець (писар).
3) Верхній одяг козаків (жупан).
4) Козацький прапор (корогва)
5) Пасма волосся на голові в козака (оселедець).
6) Приміщення, де жили козаки, військова одиниця (курінь).
7) Вищий орган влади на Січі, який скликався і на Покрову, де право голосу мали всі козаки ( козацька рада)
8) На чому козаки по Дніпру ходили? ( на чайках)
9) Де була зведена перша Запорізька Січ? (о. Мала Хортиця)
10) Хто очолював козаків? ( гетьман)
11) Яке іще звання мав гетьман? ( кошовий отаман)
12) Яка церква будувалася на січовому майдані? ( Покрови Пресвятої Богородиці)
13) У басейні якої ріки козаки почали засновувати свою державу? ( р. Дніпро)
ІV. Цікаві факти про козаків.
Учитель. Напевне, ніхто не сперечатиметься, що козаки – досить цікаве «явище» в українській (і навіть світовій) історії. Скільки є різноманітних згадок про них, і не тільки українських. Однак поряд з їх мужністю, силою, хитрістю та розумом частенько зустрічається краплинка містики, яка робить їх чимось більшим, ніж просто вояками. То може й справді запорожці були не такими вже й звичайними?
 Окрім зброї, сили і вміння гарно битися, козаки мали ще одну значну перевагу – кмітливість та хитрість. Практично завжди їм вдавалось непомітно підкрастися до ворога та застати його зненацька. Звичайно це додавало шансів здобути перемогу.

 Згадаймо і про оригінальний човен, який козаки використовували для військових походів. Як би дивно це не звучало, але його можна назвати «прабатьком» сучасних підводних човнів. Він складався з двох днищ, між якими розміщували вантаж аби занурити судно у воду. Так козаки непомітно підпливали до ворогів. Перед початком наступу вантаж викидався, а судно раптово піднімалось на поверхню. Звичайно, це ставало несподіванкою для противника, адже ніхто не очікував, що запорозьке військо може з’явитись з морських глибин smile Для такого ж діла використовувались перевернуті чайки – славнозвісні човни козаків, котрі не боялись ні штормів, ні ворожих військових кораблів. Їх часто перевертали догори дном, аби непомітно підкрастися до ворога.

 Запорізьку Січ поправу називають першим демократичним об’єднанням світі. Якщо взяти до уваги, що багато людей прийшли сюди через соціальну несправедливість, то це й не дивно. Всі питання, стосовно життя та діяльності козаків вирішувались голосуванням на радах.

 Закони на Січі були досить жорстокими. За крадіжку чи вбивство одного з побратимів, козак не те що платив життям, а робив це в доволі жорстокій формі: його могли поховати живцем разом з небіжчиком, або бити кийками, що часто закінчувалось фатально. Так, можна сказати, що це не гуманно, зате дисципліна була відмінна.
 Були серед козаків особливі хлопці, яких звали характерниками. Вважалось, що походять вони від древніх язичницьких волхвів, які володіли таємними знаннями, вміли пророкувати майбутнє. Деякі історики притримуються теорії, що після прийняття на Русі християнства їх переслідували князі та греки. Тому волхви-язичники створювали невеликі об’єднання далеко від великих міст – січі. Там вони навчали майбутніх воїнів бойовим мистецтвам, обрядам та звичаям. Про характерників казали, що їх «ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали» і що вони «могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе, перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників - на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств»…
 Запорізьку Січ можна по праву вважати першим політичним формуванням на території України, так як у неї були всі ознаки республіки, вона була незалежною і всі європейські країни намагалися налагодити з нею дипломатичні відносини.
 Одного прапора для козаків не існувало, однак з 17 століття зайшла мова про головний стяг запорізької держави. На ньому було зображено Архангела Михайла на червоному фоні з одного боку, і білий хрест, золоте сонце, півмісяць і зорі – на іншому. А своєрідним гербомстав козак з мушкетом.
V. Заключне слово вчителя
Запорізька Січ... Козаччина... Найлегендарніше минуле українського народу, його святині... Синонімом свободи, людської національної гідності, талановитості... Навіть у наш час, якщо хочуть підкреслити вроду людини, її кращі риси, то говорять, що він (вона) козацького роду. А щоб підкреслити чоловічі якості хлопчини чи юнака, говорять: «З нього буде добрий козак». То ж будьте гідні звання «славний козак»!
Easy English - блог учителя англійської мови Сушко Вікторіі Вікторівнитематична година спілкування
БОРОЗЕНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ

Дні пам′яті жертв Голодомору та політичних репресій
9-А клас
Історична довідка
День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні в наслідок політичних репресій комуністичного режиму, спочатку з’явився в національному календарі країни наприкінці 90-х років і носив назву “День пам’яті жертв голодомору”, відображаючи в своєму формулюванні одне з найтяжчих злочинів проти людяності тієї безжальної влади.
Відзначався в четверту суботу листопада (Указ Президента України № 1310/98 від 26 листопада 1998 року). Потім, згідно з Указом Президента України № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року, цей пам’ятний День був перейменований і став називатися “День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій”.
Указом від 15 липня 2004 року № 797/2004 було встановлено назву “День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій”.
Надалі, згідно Указу Президента України №431/2007 від 21 травня
2007 року, дні пам’яті жертв голодоморів та жертв політичних репресій виділили в окремі пам’ятні дати.
“День пам’яті жертв голодоморів”, як і колись, відзначається
в четверту суботу листопада, а “День пам’яті жертв політичних репресій” — щорічно у третю неділю травня.


УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про відзначення Дня пам'яті жертв
голодоморів та політичних репресій


З метою належного відзначення в Україні Дня пам'яті жертв
голодоморів та політичних репресій і впорядкування проведення
відповідних заходів п о с т а н о в л я ю:

1. Започаткувати традицію у День пам'яті жертв голодоморів та
політичних репресій, який у 2005 році відзначається 26 листопада,
покладати траурні вінки з житніх і пшеничних колосків до пам'ятних
знаків, місць поховань жертв голодоморів та політичних репресій,
вшановувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання та запаленням
свічок.

2. Оголосити 26 листопада 2005 року о 16 годині на вшанування
пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій хвилину мовчання,
зупинивши на цей час роботу в органах державної влади та органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та
організаціях (крім підприємств, де це не допускається за
технологією виробництва), рух громадського та приватного
транспорту у населених пунктах з подаванням відповідних звукових
сигналів.

На території України 26 листопада 2005 року приспустити
Державний Прапор України, обмежити проведення розважальних
заходів, внести відповідні зміни до програм радіо і телебачення.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям
забезпечити проведення вечорів-реквіємів та інших заходів щодо
відзначення Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій.


Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 22 листопада 2005 року
N 1644/2005




Мета:
 ознайомити учнів з жахливими фактами геноциду окупаційної влади проти українського народу;
 поглиблювати розуміння цінності свободи й незалежності України, щоб ніколи не повторилися репресії, голодомори, нехтування правами людини;
 виховувати патріотизм.
ХІД ЗАНЯТТЯ
Учень:
Не звільняється пам’ять,
Відлунює знову роками.
Я зітхну… запалю обгорілу свічу,
Помічаю: не замки – твердині, не храми
Зкам’янілий чорнозем -
Потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З долини, аж немов з кам’яної гори
Надійшли. Придивлюсь:
Вкраїна, XX століття.
І не рік, а криваве клеймо – «33″.
Вчитель (запалює свічку):
— «Літа 7441 від Створення світу, літа 1933 - від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ані потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу — ста¬рих, молодих, і дітей, і ще не народжених — у лонах матерів.
Голодомор 1932-1933 рр. - одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.
Сколихнулась Україна від скорботи і жалю. Припустилися від чорного болю жалобних стрічок Державні прапори. Запізнілими дзвонами шукаємо мільйони українських душ, щоб вписати їх в історію Пам'яті.
1933 рік. Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн. Жахливо навіть через 78 роки ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю. Досі не віриться, що тут раптово зник хліб, люди залишалися без зернини. І це у врожайний 1932 рік. Пухли старі й малі, вимирали роди і села Смерть бродила на шляхах, на полі, в хатах.
Україну називали житницею, але, грабуючи її, по-справжньому не да¬вали їй жити. Через те й була наша Україна вбогою та знедоленою, як Шевченкова наймичка. Хоч і сильна духом.

Інсценування (або декламування у відео ролику) вірша Павла Тичини„Голод"
(режим доступу:


Перегляд відео фільму про голодомор
(Режим доступу:

Учитель:
З давніх часів люди очищувались вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар із душі спадав.
Учні запалюють свічки, хай їх побачать ті, хто став зорями.



























Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку.
— Ану, одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті? —
Застукало в серці, різнуло: ой горе! це ж гості до мене!
Та чим же я буду вітати — іще ж не вварився синочок...
Біжить, одмикає сінешні, гостям уклоняється низько.
Гостей вона просить проходить — сама ж замикає за ними.
Проходять солдати у хату; один з них писати сідає,
два інших стають коло печі, а два при рушницях на дверях.
— Ну як же живеш, молодице? Показуй, що вариш-готуєш? —
Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається тихо.
Горщок витягають із печі, в нім скрючені пальчики видно.
Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається чудно.
Знаходять одрізані ноги, реберця, намочені в цебрі,
і синю голівку під ситом, що вже почала протухати.
Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається страшно.
— Ну як же живеш, молодице? Чого ти мовчиш, не говориш?
— Отак і живу я...— та й змовкла. Ой чий же це голос у неї?
Хрипкий, а тремтючий, веселий.— Та так і живу,— проспівала.
Хіба ж то йому я не мати? Чи їсти, скажіть, не хотілось?
Ви хочете їсти? Сідайте. Між вами і я молодая.
Повірите, люде, їй-богу. Отак тільки тут полоснула —
затіпалось зразу і стихло. Повірите, люде, їй-богу...
Отак і живу,— проспівала.— Отак, удова молодая,—
і раптом уся затрусилась, мов щось би вона пригадала.
Очима так дико по хаті і кинулась вся до синочка.
Голівку вона йому гладить і ротика стулює міцно.
Заплакала б тяжко — не може, лиш б’ється об піл головою:
— Синочку, дитя моє любе! Ой що ж я з тобою зробила! —
Солдати підводять нещасну, її освіжають водою.
А писар все пише, все пише — та сльози писать заважають.

(1921)

Павло Тичина
Міні-блог учителя української мови і літератури Герасімової О.О.Види речень за метою висловлювання. Окличні реченя
види речень
Міні-блог учителя української мови і літератури Герасімової О.О.До Дня української писемності
День писемності